Актуально
57423 перегляди
|
Бабак Мензбира |
Так, в останні роки, в Приазов'ї, з'явилися дикі кабани з незвичайним забарвленням: у них білі ноги й світлі п'ятачки. Чи це гібриди з домашніми свинями, чи то мутація, яка відбулася. Що, втім, при нашому стані екології, більш ніж можливо. Треба сказати, що навколишня природа підносить нам не тільки дивні сюрпризи, але часом і неприємні, хоча про це пізніше.
А поки про більше невразливі речі. Розмножився в нас цікавий звірок – бабак Мензбира. Хутро в нього досить гарне й носиться 10-12 років. Від звичайного бабака, цей відрізняється набагато більшими розмірами – важить до чотирьох кілограмів. Сільському господарству бабак Мензбира шкоди не завдає, тому що харчується винятково різнотрав’ям й зерна не краде. Та й у сплячку впадає вже в середині літа. Живуть ці бабаки численними колоніями й цілком можуть стати в наших місцях вигідним промисловим звіром.
Найменший ведмідь живе в Приазов'ї.
Місцева фауна взагалі стає більше різноманітною. Років десять тому з Ростовської області перебралися в наші краї борсуки. Про цю дуже цікаву тварину, її особливості в звичках, розповів Федір Ляшенко – ветеринарний лікар і неабиякий знавець природи, уже відомий читачам "Донецького кряжа":
- Багато ознак ріднять борсука з ведмедями. Причому настільки, що його нерідко так і називають: найменший ведмідь. Маленький – він маленький, однак, довжина тіла тварини досягає 90 см, а вага - 24 кілограмів. Своєю пазуристою лапою борсук може "отоварити" так, що мало не буде – ні собаці, ні вовкові, ні навіть необережній людині-мисливцеві.
Борсуки, як й ведмеді, – всеїдні. У їжу вживають комах, жаб, равликів, дрібних гризунів, ящірок. Їдять також пернатих (якщо впіймають) і пташині яйця. Люблять поласувати й молодими кукурудзяними качанами, за що їх не люблять фермери, і ініціюють полювання на борсуків. Але, ж знищуючи багато шкідників лісу (зокрема, личинок хруща), риючись у ґрунті, розпушуючи його, борсуки приносять більшу користь лісовому й сільському господарству, ніж школять. Як корисний звір, борсук заслуговує охорони або, принаймні, максимального обмеження для відстрілу. Абсолютно неприпустимо й розкопування нір, де міцні борсукові родини (борсуки моногамні, тобто, тривалий час живуть з однією подругою) виводять і вирощують від двох до шести дитинчат щорічно.
При цьому борсук – звір обережний і під час годівлі, намагається, більше чим на 150-200 метрів, від нори не віддалятися. Справжній домосід. Але, апетит у нього відмінний, поїдаючи за раз, при вдалому полюванні, 50-70 жаб, ящірок, мишей, сотні комах та їхніх личинок, різноманітячи, при цьому, м'ясне меню, ягодами, фруктами, горіхами, деякими видами трав. Поглинає за один вихід до 0,5 кілограма або більше, їжі.
Як і ведмеді, узимку борсуки впадають у сплячку, нагулявши, до холодів, кілька кілограмів жиру, через лікувальні властивості якого, їх, головним чином, і переслідують мисливці. Нори, у яких живуть й відсипаються борсуки, дуже глибокі, мають чотири-п'ять поверхів і часом до 20 і більше запасних виходів. У кожній норі - дві-три більші спальні, дно яких борсук устеляє сухою травою. Звір цей великий чепурун – свій туалет улаштовує осторонь від нори. Там, власне, його легше всього підстерегти.
Промислова цінність борсука – у його цілющому жирі. Але й м'ясо досить смачне. Хоча аматорів шашликів із барсучатини варто застерегти: як правило, його м'ясо заражене небезпечними паразитами, вилікуватися від яких дуже важко й дорого. Борсукова шкіра теж не занадто цінується: вона, хоч і гарна, але позбавлена підшерстя. Отож, до числа хутрових цей звір не відноситься.
Яблуні у квітах - яке диво!
Особливо в серпні.
Воістину, дивне – поруч. У вогненно-жаркому серпні на деяких яблунях і грушах почали розпускатися квіти. Такі незвичайні природні явища породжують масу слухів і домислів: про них говорять, як про мутації, або як наслідок глобального потепління, або як про провісників прийдешніх суспільно-політичних катаклізмів.
Фахівці з подібним трактуванням рішуче не згодні. На їхню думку, цвітіння фруктових дерев наприкінці літа - явище хоч і рідке, але до дивоявлень, і знамень відношення не має. Справа в тому, що в цю пору зацвітають лише дворічні пагони. І притому ті з них, що не цвіли навесні.
Чи варто очікувати появи зав'язі, а виходить, і другого врожаю фруктів? Ні, стверджують професійні садівники, пізні квітки, на жаль, марні. Але якщо так трапиться, і квітучі нині гілки раптом почнуть плодоносити – це вже дійсно феномен. Однак, такого дотепер у наших краях не спостерігалося.
Досить розповсюджена в нас акація, цвіте навіть восени, але також не дає зав'язі.
І все-таки , дивлячись на яблуневе цвітіння, що розпочалося в середині літа, відчуваєш дотик, нехай і до маленького, але дива. Втім, природа завжди дивна. А саме життя – це головне з див, що існують у Всесвіті.
Косить рак і братів ваших менших.
Це тільки так здається, що в нас із тваринами практично не існує спільних проблем. Їх багато: набагато більше ніж хотілося б. Взяти, приміром , захворювання. І не які-небудь, а смертельно небезпечні - онкологічні. Медична статистика й так констатує великий їхній приріст по нашому регіоні. У деяких місцевостях, зокрема, в Амвросіїці, вони є причиною кожної третьої смерті.
Але хто б раніше знав, що горезвісний рак не менш, а, можливо, більш високими темпами косить і братів наших менших, набуваючи ознак епідемії. За інформацією, наданої нам Федором Ляшенко - висококваліфікованим ветеринаром, йому щодня, на прохання хазяїв, доводиться усипляти до п'яти безнадійно хворих домашніх вихованців, щоб позбавити тих від зайвих страждань.
Собаки й кішки гинуть в основному від саркоми, рака молочної залози й шкіри. Що характерно, онкологічні захворювання в них протікають швидко й бурхливо, убиваючи, якщо не в лічені дні, то за кілька тижнів точно. Причому, нічого подібного не спостерігається ніде в сусідніх районах, ні навіть у більшості сіл того ж Амвросіївського району. Усе це повинно було б викликати занепокоєння медиків та місцевої влади. Адже, швидкі, так звані "ураганні", форми раку властиві й людям. А оскільки, як визнано, збудниками онкозахворювань, є віруси, то спалах смертності свійських тварин може бути пояснена активізацією небезпечної інфекції.
А з якої причини? Отут, очевидно, потрібні серйозні лабораторні дослідження. Але їх на районному рівні, зрозуміло, не проведеш. Оскільки місцева влада особливого занепокоєння не проявляє, то, може, хоч в області, чи в столиці звернуть увагу на нашу ситуацію?
До теми:
