Актуально
63211 переглядів
 |
Опитані Еспресо.TV психологи розповіли, як українцям в ці складні часи зберегти холодну голову та не піддатися панічним настроям.
Ніна Кокойло, психоаналітик:
- Коли ми говоримо про якісь панічні настрої, то вони завжди прив’язані до якось конкретної ситуації. А зовні це може бути дуже схожим на стан дитини, яка не може покластися на дорослого. І доволі часто, коли у суспільстві є якісь панічні настрої, то люди повертаються до своїх дитячих переживань. Будь-яка травма та паніка реанімує старі конфлікти та способи реагування на них.
Зараз ми можемо говорити про те, що у нас є певна інформаційна інтоксикація. Люди звертаються до інтернет-ресурсів та інших ЗМІ, аби впоратися зі своєю панікою. Але вони отримають зворотній ефект. Замість того, щоб себе заспокоїти, тривога ще більше зростає. Для того, щоб зупинити цей процес, потрібно знайти якихось два джерела, яким ви будете довіряти. Тобто бажано не слухати чуток, що баба Галя сказала це, а тьотя Люба це підтвердила. Це лише провокує ще більшу паніку.
А щодо ж до ситуації з неконтрольованим стрибком валюти та цін на харчові продукти, можливо, варто робити якісь невеличкі запаси продуктів. І насправді варто не забувати, що такий складний період, як зараз, ми вже проходили. Згадаймо лихі 90-ті. І тоді ж у принципі більшість людей знайшла вихід. Наприклад, дехто робив свої запаси їжі, щось консервували, почали займатися власними городами і т. д.
Також варто проговорювати свої почуття з близькими людьми, наприклад, у сім’ї. Тобто, коли ми намагаємося впоратися зі своїми труднощами в якомусь колективі, завжди більше шансів на виживання та на подолання труднощів. І треба розуміти, що такі труднощі будуть не лише в однієї людини, а вони будуть схожі у багатьох.
Крім того, зараз створено чимало терапевтичних груп і серед них є безкоштовні. Там людям, які не можуть впоратися зі своїми психологічними проблемами, надають допомогу.
Проте, як на мене, у порівнянні з 90-ми роками люди стали більш сильними та підготовленими. Подивіться, як свою роботу змогли організувати волонтерські організації. У першу чергу люди навчилися розраховувати на себе. Це дуже позитивний момент. Раніше такого не було.
Також варто пам’ятати, що люди, які не можуть впоратися зі своїми панічними настроями, можуть як мінімум отримати нервовий зрив чи спровокувати розвиток хвороб. Адже люди, які не можуть емоційно виплеснути свій негатив, починають частіше хворіти, збільшується кількість інфарктів, підвищується тиск.
Крім того, у багатьох сім’ях через те, що росте внутрішнє напруження, буде зростати і кількість конфліктів.
Юрій Калашніков, соціальний психолог:
- Справа в тому, що паніка виникає через несподівані зміни, і навряд чи зараз наш нинішній стан можна назвати неочікуваним. Звичайно, коли це відбувається, все одно це несподіваність для кожного, оскільки як би ми не готувалися до ситуації, вона відбувається тоді, коли ми на неї не чекаємо.
Сказати, що в нас зараз відбувається паніка, - це зіграти на руку тим, хто погано до нас ставиться, оскільки вони чекають нашої паніки. Коли починається паніка, її потрібно локалізувати, але зробити це важко. Тому варто не доводити себе до того, щоб ця паніка виникла. Для того, щоб протидіяти їй, варто знати, що, на жаль, нас оточують недоброзичливці. Треба усвідомити, що це серйозно, усвідомити, що кожен з нас несе відповідальність – ми не можемо просто пройти повз лежачу сумку, підозрілу людину.
Щодо вибухів у Харкові, мешканці великих міст мають розуміти, що це їх може торкнутися. Треба усвідомити, що ці люди байдужі до тих, з ким вони це чинять. Потрібно ставитися до цих людей спокійно, вони нелюди, які можуть за гроші позбавити життя людину.
Всім людям треба об’єднатися. І зробити це лише з одної причини: якщо ми об’єднаємося, ми не впадемо в паніку, якої зараз нема і немає навіть схильності до того, щоб вона з’явилася. Ми пройшли Майдан, проходимо військовий час. Паніки я, як соціальний психолог, не бачу. Так, є обережність, деякі люди приходять до тями і починають відчувати цю реальність на собі, у кожного свій рівень стресу, рівень реакції також різний, але цю реакцію ми маємо один одному дати відчути, усвідомити, що ми всі разом, ми всі поряд. Якщо ми не впадемо в паніку, а будемо уважними один до одного, зосереджені і з любов’ю ставитися до тих, хто з нами, то ми не дозволимо, щоб хтось підклав вибухівку на мітинг. Ми будемо з відкритими очима.
Багато питань зараз до тих, хто знав, що така ситуація можлива, і так безпечно поставився до цього. Те, що зараз відбувається, це не паніка, а підштовхування до панічних настроїв для того, щоб ми стали слабкими, програли. Ми маємо розуміти, що кожен з нас перебуває в цьому стані, всі, хто живуть тут.
А паніки нема, є навіть позитивні настрої, мовляв, раз так вчиняють, значить, ми сильні, значить, нас бояться, раз крадькома роблять. І нам потрібно не відступати. Паніка – це поразка. Паніка – це втрата цілеспрямованого руху. Будь-які занепадницькі настрої – це підштовхування до паніки.
Михайло Єрмаков, психолог:
- Дуже важливо не розсіюватися на глобальні теми, а чітко знати коло свого спілкування. Наприклад, сісти і намалювати на папері коло, в якому детально будуть записані імена близьких родичів. Потім це коло можна розширити, додавши до нього імена близьких друзів, колег по роботі, судів у будинку і т. д. Крім того, не варто забувати, що навіть у великій компанії будуть люди, яких ви можете особисто не знати, але в скрутну хвилину вони можуть прийти вам на допомогу.
Також варто детально розписати, як я можу допомогти цим людям у скрутну хвилину і яку допомогу можуть надати мені.
Тобто бажано усвідомити те, що одна людина не може вплинути на ситуацію в цілій країні. Це - неможливо. Але щось змінити у близькому оточенні людей – кожному цілком до снаги.
Крім того, варто у цей момент акцентувати увагу на тому, які сили має людина і що все насправді не так безнадійно. Адже в скрутну хвилину і розумові, і фізичні сили у кожної людини мобілізуються.
Я завжди закликаю людей, з якими працюю, не дивитися на життя через рожеві окуляри. А реалістично оцінювати цей світ.
Безперечно, в Україні ситуація – дуже складна, але не безнадійна і не потрібно піддаватися паніці та депресії.
Публiкацiї за темою «Власна безпека»:
