Актуально
15250 переглядів
 |
Про це в середу 20 травня заявив голова однойменного руху, колишній народний депутат України Олег Царьов.
«На жаль, діяльність парламенту Новоросії зараз заморожена, оскільки його існування суперечить Мінським угодам. І тому безпосередньо впливати на ситуацію на Донбасі ні я, ні мої депутати зараз не можуть», – написав Царьов на своїй сторінці в мережі« ВКонтакте».
У свою чергу так званий «міністр закордонних справ» угруповання «ДНР» Алєксандр Кофман в інтерв’ю газеті «Вечерняя Макеевка» стверджує, що відмова від «Новоросії» не ставить хрест на існуванні «республік Донбасу», а лише обумовлена успіхом українського опору в інших регіонах.
«Проект «Новоросія» закритий через те, що його прихильники в Харкові та Одесі були успішно пригнічені офіційним Києвом, – стверджує Кофман. – Республіки, які передбачалося створити в цих регіонах, виявилися обезголовлені».
Фактично, використання терміну «Новоросія» було розраховане передовсім на проімперську російську аудиторію (як ідеологічне обґрунтування необхідності підтримки сепаратистів Донбасу). Але неможливість реалізації цього сценарію в Україні була зрозумілою багатьом ще рік тому. Чому про це заговорили зараз?
«Сіра зона» замість держави
Скоріш за все, ці публічні заяви стали наслідком різкої зміни позиції Кремля після зустрічі президента Росії Владіміра Путіна і міністра закордонних справ Росії Сєргєя Лаврова з держсекретарем США Джоном Керрі в Сочі. Так звані «ДНР» і «ЛНР» повинні бути у складі України – на цьому тепер наполягає Москва.
Якраз напередодні, 19 травня, про це прямо заявив російський дипломат Сєргєй Лавров в інтерв’ю «Російській газеті»: «На всіх рівнях, вустами президента Росії, в інших форматах говоримо, що ми за те, щоб вони стали частиною України».
Але відмова Кремля від подальшої експансії в Україні, зрозуміло, не може бути мотивована ні геополітичної кон’юнктурою, ні успішним опором України – ні те, ні інше пояснення навряд чи прийме російська аудиторія.
Тому винними в тому, що «Русская весна» в Україні зів’яла, можуть оголосити донбаських сепаратистів.
«За минулий рік «ДНР» і «ЛНР» не змогли сформувати дієздатної держави», – пише про причини провалу «Новоросії» російська газета «Ведомости». – «Повноваження влади обмежені польовими командирами. Постійні злидні місцевого населення породжені не тільки війною, а й прагненням офіційних і неформальних лідерів контролювати фінанси, бізнес та отримання російської допомоги. Навіть жителі суміжних областей України, що симпатизували «повстанцям», не захотіли приєднуватися до сірої зони, існування в якій зв’язане із щоденної небезпекою для життя, здоров’я та майна».
Назад, в Україну?
Розуміючи, що і Київ, і Москва фактично роблять керівництво «ЛНР/ДНР» «цапами-відбувайлами», лідери донбаських бойовиків розгорнули небувалу активність у контексті Мінських угод.
Від «ДНР» і «ЛНР» на адресу Верховної Ради надіслали проект нового «Закону про вибори», згідно з яким вибори в окупованих регіонах повинні відбуватися виключно під контролем сепаратистів і без участі «українських політичних партій, які підтримували АТО».
Ще раніше так звані «республіки» надсилали на адресу спікера Верховної Ради Володимира Гройсмана низку поправок до Конституції України, які включають в себе вимоги «закріплення за бюджетами окремих районів із особливим статусом достатніх джерел фінансування» і залишають право формувати на цих територіях «народну міліцію». Але при цьому автори поправок визнають цілісність України, включно з Кримом.
Однак реакції Верховної Ради на цю юридичну ініціативу поки не було, що дуже турбує сепаратистів.
«Є побоювання, що Гройсман знову сховається за відмовку «я нічого не отримав», – обурюється уповноважений представник угруповання «ЛНР» на переговорах у Мінську Владіслав Дейнего, – як це було з проектом змін до Конституції».
Втім, небажання офіційного Києва поспішати цілком зрозуміло: навіщо перекладати на себе відповідальність за території, нафаршировані бойовиками і «відпускниками», та ще й на умовах самих бойовиків і ймовірно Кремля?
Судячи зі заяв про згортання проекту «Новоросія», війна на Донбасі обтяжує не тільки Україну, але й Владіміра Путіна. Нездатні створити державність «ДНР» і «ЛНР» втрачають політичну вагу. І цілком можливо, що автори цих політичних проектів будуть самі змушені визнати фіктивність цих так званих «народних республік».
Публiкацiї за темою «Політика»:
