Ми гворили на різні життєві теми в бахмутських степах. Жіночка розповідала, а я запитував і думав - чим відрізняється сільська вчителька з-під Бахмута від сільської вчительки з-під Дніпра. Одні і ті ж проблеми - школа, учні, корівка, город, в район за покупками, приїзд дітей, зібрати сумки власним дітям... В принципі нічим, крім однїєї суттєвої поправки - у вчительки з-під Бахмута за сусідніми селами війна. І всі її розповіді з поправкою на війну.
Ми говорили. Я помічав для себе, що на запитання Олена Леонідівна відповідає простіше і пряміше ніж відповідав би я. Зрештою наважився на запитання більш глобальне.
- Щоб відійти від Росії і наблизитись до Європи, що треба зробити?
- Подивитись, що пов’язує нас з Росією і послабити ці ланцюги.
- А що об’єднує на Вашу думку?
- Крадійство і алкоголізм.
- Почекайте, а література? А слов’янство? А галузеві зв’язки?
- Нас література об’єднує з поляками, татарами, канадцями теж. Слов’яни, коли глянути на мапу, в більшості мешкають з іншої сторони від Росії до України. Галузеві зв’язки в виготовленні товарів минулого століття чи потрібні на сьогодні взагалі?
- А перемога над фашизмом?
- З різних сторін наші люди були. Питання правильніше ставити – хто змусив вбивати українців один одного?
- Так все-таки, на Вашу думку, алкоголізм і крадійство?
- Уяви собі, що цього нема в Україні. Або уяви, що воно хоч вдвічі менше, ніж є.
- ... як просто?
- Не просто.
- Але зменшення цих показників прямопропорційне збільшенню відстані від Росії. І шлях до Європи коротший?
- Та навіть не до Європи, а до гідного населення в гідній країні.
- Ви як політолог.
- Я вільна мислительниця.
- ...алкоголізм і крадійство... Ви, Олена Леонідівна, не політолог, ви дійсно хвілософ.
* * *
Бахмутські гори і степи, села, котрі по балкам туляться до річечок і ставків. Колись в 1546 році путивльський воєвода повідомляв московському цареві: "Ныне, государь, казаков на поле много: и черкасцов, и киян, и твоих государевых. Вышли, государь, на поле из всех украин"