Актуально
39724 перегляди
|
Карлос Кастресана настільки вдало боровся з корупцією в Гватемалі, що йому довелося виїхати, поки не вбили |
У іспанця Карлоса Кастресани, який вважається одним з найвідоміших борців з корупцією в світі, вражаюче резюме. Він звинувачував у корупційних діях багатьох великих бізнесменів і високопоставлених чиновників різних країн, включаючи колишнього прем’єр-міністра Італії Сільвіо Берлусконі. Він захищав інтереси жертв режимів чилійського диктатора Аугусто Піночета та аргентинського — Хорхе Бачила.
На новий виток його кар’єра вийшла в 2007 році, коли Кастресана очолив Міжнародну комісію по боротьбі з безкарністю в Гватемалі — аналог Антикорупційного бюро, яке створюється в Україні. У Гватемалі, де діяли наркокартелі, процвітала корупція і торгівля людьми, він провів півтори сотні гучних арештів. Серед звинувачених ним злочинців були не тільки представники мафіозних кланів і бізнесмени, але і керівники країни, включаючи навіть колишнього президента Альфонсо Портільо. Багатьох з них, включаючи Портільо, Кастресана запроторив за грати.
Так само масштабно вдарити по корупції можна і в Україні, вважає Кастресана, який до недавнього часу був державним обвинувачем Верховного суду Іспанії.
— З чого б ви порадили Україні розпочати роботу Антикорупційного бюро?
— Ви повинні розуміти, що готуєтеся до довгого протистояння з дуже могутніми людьми. Вони мають політичний і економічний вплив та можуть використовувати проти вас спецслужби, поліцію і військових. Рано чи пізно вони зроблять це. Повірте. Так що готуйтеся до того, що це буде нелегко. Знадобиться два-три роки, і буде зроблено чимало помилок, поки ваше бюро почне давати перші результати.
Почніть зі створення стійкої інфраструктури та залучення коштів незалежних джерел. По можливості це повинні бути ресурси не тільки з бюджету, але і зарубіжних країн-донорів. Не забувайте про підтримку громадянського суспільства та незалежних спостерігачів. Наприклад, представників ООН та ЄС.
І ще. Я не знаю, як складуться відносини між вашим бюро та владою, але, хороші чи погані, ці відносини потрібні. Формат кшталт "я їх не люблю, тому не буду з ними співпрацювати" не підходить.
— Наскільки великі суми, які потрібно залучити для проведення таких розслідувань?
— Річний бюджет нашої комісії становив близько $15 млн. Це фінансування для роботи приблизно 200 осіб. Досить велика стаття витрат — безпека. Ми організували охорону працівників та їхніх родичів. А іноді заради безпеки їх сім’ї доводилося перевозити в Канаду чи Європу. Вам необхідно думати про конфіденційність співробітників. У кожного з них є особисте життя, а значить, на кожного можна чинити тиск.
Оскільки ми працювали в дуже небезпечній обстановці — вели справи, пов’язані з корупцією та організованою злочинністю, — була створена окрема служба безпеки. Щось на кшталт маленької армії. А для деяких операцій ми просили підтримки регулярних частин — іноді до 3 тис. солдатів.
Дуже важливо, що я був незалежним комісаром і відповідав тільки перед генеральним секретарем ООН. При цьому навіть від нього я не залежав безпосередньо — фінансування ми отримували від країн-донорів. Повірте, якщо ви в Україні візьмете в уряду хоча б частину коштів, бюро вже не буде по‑справжньому незалежним.
— Чи можливо в принципі забезпечити незалежність роботи такого органу в країні з корумпованою владою?
— Наша комісія у Гватемалі була створена ООН. Вона складалася переважно з міжнародних слідчих, поліцейських та прокурорів. Це дало політичну підтримку — якби структура складалася тільки з місцевих співробітників, на них чинився б великий тиск. Крім того, розслідування фактів корупції перших осіб держави без участі міжнародних експертів і співпраці з іноземними колегами просто неможливо.
При цьому ми співпрацювали з представниками влади Гватемали — митним офісом, прокуратурою та поліцією. Коли ви хочете перевірити інформацію в банку Гватемали, вам потрібні дозволи влади, і в цьому вам допомагає місцева команда.
— Тобто ви залучали до розслідування корупційних справ звичайну поліцію?
— Насправді робота з поліцією — це катастрофа. Нам надсилали корумпованих співробітників, які навіть не проходили перевірку на детекторі брехні. Ми пробували брати в групу випускників поліцейської академії — такий же результат. Так що коли мене запитують, чи потрібні академії, щоб дати суспільству надійних поліцейських, я відповідаю, що бачив таке тільки в кіно.
Наші слідчі були в основному з Чилі, Мексики, Швеції, Італії та Іспанії. Але десь третина команди — з Гватемали. Скрізь є надійні люди — впевнений, що і в Києві теж. Питання в тому, щоб їх знайти.
— І як це зробити?
— З’ясувати, хороший перед вами прокурор, дуже легко. Ви просите його прислати вам розкриті справи щодо вбивств, боротьби з наркотрафіком — що завгодно. Запитуєте професійні та особисті дані. І якщо людина підходить, тестуєте її на детекторі брехні. Потім пропонуєте попрацювати на випробувальному терміні, даєте йому невеликі справи та дивитесь, чи доводить він їх до суду. Якщо все в порядку — берете в штат.
Крім того, ми проводимо перевірку — дивимося, на якій машині він їздить, в якому будинку живе, чи відповідають їх вартість до рівня його доходу. І такі перевірки, як і тест на детекторі брехні, ми проводимо весь час. Навіть той, хто зараз на 100% чесний і надійний, може з часом змінитися. Його можуть підкупити.
Ризик витоку інформації під час слідства буде дуже високим. Тому вам потрібно перевіряти людей, з якими ви працюєте, і бути технічно захищеними. Знадобляться захищені бази даних, зашифровані канали для листування та мобільних дзвінків і так далі. Рано чи пізно ви будете вести розслідування проти дуже серйозних людей, і вони почнуть копати під вас.
— Наскільки потрібен детектор брехні? Ви, напевно, знаєте, що в Україні буквально за день до голосування в парламенті закону про Антикорупційне бюро норму про використання поліграфа виключили.
— Він необхідний, якщо ви хочете бути впевненими в команді бюро. Співробітники повинні розуміти, що їх у будь-який момент можуть перевірити на детекторі.
Безумовно, ви не можете звільнити людину тільки через детектор брехні, але це підстава придивитися до нього. Наведу приклад. Дуже відомий мексиканський прокурор не пройшов перевірку. Наступного місяця він прийшов на роботу з золотими Rolex, а ще через місяць купив собі Lexus. Всі ці витрати не відповідали його доходами, що стало підставою для його звільнення.
— Давайте поговоримо про результати. Чого вдалося досягти комісії в Гватемалі?
— Ми посадили у в’язницю 150 дуже серйозних злочинців. Серед них — колишній президент країни, три колишніх міністра внутрішніх справ, чотири з п’яти генералів армії, три директора національної поліції, бізнесмени, конгресмени, наркоторговці, торговці дітьми та жінками. Мені довелося піти раніше, ніж мене вб’ють.
— Вас хотіли вбити?
— Коли ти йдеш проти таких людей, рано чи пізно тебе захочуть убити. З’являються закляті вороги. Проти мене був конгрес, президент, всі політичні партії, армія, поліція.
Важливо, що нас при цьому підтримало громадянське суспільство.
Кожен раз, коли я натикався на політичну перешкоду, я виходив на прес-конференцію і казав — мені потрібна ваша допомога. І ЗМІ, і громадськість підтримували мене. Наприклад, під час виборів до Верховного та апеляційного судів праві і ліві групи в парламенті, а також мафіозні клани домовилися просувати своїх кандидатів. Ми пояснювали, що такі люди не повинні бути суддями — там були корупціонери та злочинці. Громадськість відреагувала — це був гучний скандал. 35 громадських організацій об’єдналися, щоб сказати, що країні потрібні чесні судді.
— Вам вдалося побороти корупцію в судах?
— Це було найскладніше. Ми могли впливати на поліцію і прокуратуру, але судді незалежні. Ситуація кардинально змінилася, коли у Верховному суді утворилася чесна коаліція. Ми про себе її називали авантюристський суд.
Головна причина, чому ми могли програти в місцевих судах,— це страх. Судді, які жили в кварталах, які контролюються кримінальними картелями, боялися за своє життя. Тому вони були щасливі передати справу нагору і зняти з себе відповідальність.
— Ви займалися поверненням в країну активів корупціонерів?
— Так, і це вдавалося лише завдяки міжнародному співробітництву. Наприклад, коли ми притягнули до відповідальності колишнього президента Альфонсо Портільо, пов’язаного з гучними корупційними скандалами і вбивствами, але суд першої інстанції в Гватемалі його виправдав. Ми вирушили в Нью-Йорк і надали федеральному прокурору факти про корупційні дії Портільо, в яких фігурував банк Нью-Йорка. Потім ми вирушили до Франції, Швейцарії і Люксембургу, де заморозили €3 млн на його рахунках. А ще через якийсь час Портільо заарештували за злочини, вчинені в США.
— Як ви думаєте, ваша робота змінила Гватемалу?
— Давайте будемо реалістами. Після мого від’їзду нелегальні організації повернули вплив, який вони на якийсь час втратили. Ви не пересбудуєте країну, яка погрузла в корупції, за два-три роки. Це неможливо. Але ми посіяли зерна цих змін. Сфотографуйте у своїй свідомості нинішню Україну. Потім уявіть, якою ви хочете її бачити через десять років. І спробуйте зрозуміти, що вам потрібно змінити, щоб з однієї картинки отримати іншу.
Публiкацiї за темою «Правопорядок»:
