Принцип простий. Єдина державна і офіційна мова в Україні – українська. Але коли бракує україномовних джерел інформації чи культури – замість постити російськомовні статті, поширюймо польськомовні. Замість читати російськомовні книжки – читаємо польськомовні. Замість дивитися фільми в російському озвучені – сягаємо по польськомовні і замість російської музики – слухаємо польську.
А водночас поступово зміцнюємо значення і поширення української мови не тільки як державної, але і як мови, яку варто вивчати іноземцям.
Чому саме так? По-перше, якщо хтось вважає, що мовне питання штучне, то немає права бути проти польської мови в Україні в якості другої мови повсякденного вжитку. Це ваші слова: “не важливо якою мовою розмовляєш, важливо щоб тебе зрозуміти”.
По-друге, польська мова стає дедалі популярніша серед українців, а притому її дуже легко вивчити. Вона ближча до української, ніж російська. Тому якщо надаємо мовчазне право не говорити українською, немає підстав, щоб саме російська була “тією другою”. Якщо вже порушувати Конституцію і чинний закон про державну мову, так чому робити виняток тільки для російської? “І так поймуть” можна застосувати і до польської. Не розумієш польську і просиш, щоб до тебе зверталися українською чи російською – значить, ти “фашист, непотрібно розпалюєш мовну ворожнечу тоді, коли в країні війна”. Абсурд? Так, але не менший, ніж аналогічні претензії до тих, хто просить російськомовних звертатися чи надавати інформацію державною українською мовою.
По-третє, поширення польської мови як мови другого вжитку в ситуації, коли інформація чи культура українською в даному випадку відсутня – це справжне покінчення з совком і єдиним інформаційно-культурним пострадянським простором. Польська мова не несе з собою імперіальних підтекстів, зате відкриває багато дверей до європейської системи цінностей, знань, західного соціокультурного контексту. Замість користуватися російським Вконтакте – зареєструйся на польському Goldenline. Хочеш скористатися програмою для розсилки мейлів і немає нормальних україномовних варіантів? Замість програмного забезпечення російських фірм, скористайся польським Inis.pl чи Freebot.pl. Шукаєш програмного забезпечення, а немає україномовного? Шукай його польською мовою і скористайся пропозицією польських, а не російських айтішників. Хочеш поділитися на Фейсбуку новиною, але вона відсутня українською мовою? Поширюй польськомовну статтю. Краще дай заробити польському сайту, а не Росії або російськомовним українським ЗМІ, які в переважній більшості належать олігархам.
Чому так? Адже це єдиний спосіб, щоб покінчити з совком і вимусити на українських журналістах, видавцях, підприємцях тощо створювати україномовну інформацію. Бо або вони нададуть свій продукт державною мовою, або ти підеш до конкуренції. “Куди ж вам подітися, остаточно вже і так сянете по російськомовний журнал чи книжку, тому нам не треба робити української версії” в такому варіанті вже не діє. Бо ти спокійно замість російськомовного Форбса можеш почитати польськомовний. Маєш альтернативу. І тільки тоді з україномовними будуть рахуватися.
Ну добре, але чи в такому разі не буде так, що ми замінили одну “мовну окупацію” іншою, польською? Ні, оскільки польська мова української ні в чому не загрожує, навпаки, тільки посилює її позицію.
По-перше тому, що незважаючи на зростаючу поширеність польської мови в Україні, поляки хоча б для власної цікавості і внутрішньої потреби охоче вивчають українську мову як іноземну. Наш безкоштовний е-курс української мови для поляків тішиться дуже великою популярністю. А ще подивіться на відомих польських журналістів, котрі працюють в Україні або пишуть про Україну. Всі вони, без винятку, володіють українською мовою – не тому, що мають українське коріння, але тому, що вивчили її з нуля як іноземну мову. Те ж саме стосується польських дипломатів в Україні – вони зобов’язані знати українську, такі вимоги офіційної Варшави. Навіть, якщо людина вже знає російську мову, коли обіймає посаду консула, посла чи нижчого рангом дипломата в Україні, або стає директором Польського інституту чи київського представництва Польської туристичної організації, перші місяці праці присвячує вивченні української мови.
А тепер назвіть мені ім’я хоч одного росіянина, котрий переїхав жити до Києва і вивчив українську мову? Немає таких. Навіть чесні опозиційні російські журналісти чи громадські діячі, які симпатизують Україні і переїхали туди жити, не вважають за потрібне вивчити мову своїх господарів. Не кажучи вже про звичайних росіян. Це зовсім інакше, ніж поляки, котрі українську мову поважають і вивчають її – часто навіть краще, ніж самі українці.