Актуально
25404 перегляди
 |
Романтичні стосунки, в які ми вступаємо, ледь закінчивши колишні, дійсно можуть допомогти нам вирватися з важкого кола нескінченних спогадів. Разом з тим настільки поспішне перемикання не завжди буває корисним, більш того, воно може завдати серйозної травми.
У своїй роботі «Занадто швидко? Занадто рано?
Емпіричне дослідження нових взаємин» психологи Кріс Фралє (Chris Fraley) і Клаудія Брамбау (Claudia Brumbaugh) розглядають можливі негативні наслідки методу «клин клином вибивають».
У першу чергу це:
1. Прагнення «вилікуватися» за рахунок іншої людини і минути стадію переживання та прощання з колишнім коханим.
2. Високий рівень емоційної залежності від нового партнера.
3. Небезпека, що партнер почне маніпулювати вами через вашу свідомо слабку позицію.
4. Ваша власна готовність маніпулювати партнером.
5. Страх бути відкинутим і низький рівень довіри партнерові.
Психологи звертають нашу увагу на декілька пунктів, які можуть вказувати на те, що нові стосунки потенційно приховують в собі небезпеку як для нас, так і для нашого обранця.
Ви розглядаєте партнера лише як тимчасовий варіант. Навіть якщо намагаєтеся його і себе переконати в зворотному, в глибині душі ви розумієте, що це не та людина, з якою ви готові зв’язати життя. «Немає нічого поганого в стосунках, які триватимуть недовго, вони також частина нашого досвіду, - стверджує психолог і викладач, фахівець в галузі міжособистісних комунікацій Престон Ні (Preston Ni). - Разом з тим варто пам’ятати, що новий партнер може використовувати ваш нестабільний психологічний стан і примушувати до чогось, на що ви не готові (почати жити разом, відправитися подорожувати або об’єднати бюджет). У разі вашої відмови - карати холодністю і відчуженістю. З іншого боку, ви також ризикуєте завдати травми людині, якщо вона відноситься до вас щиро і ви їй по-справжньому небайдужі».
Вас приваблюють турбота і увага, які ви отримуєте. Ми шукаємо когось, хто оточить нас коханням, подарує тепло. Супутні цьому позитивні емоції допомагають впоратися з болем і повернути впевненість у собі. Постарайтеся бути чесними з собою: вам по-справжньому небайдужа ця людина і ви, в свою чергу, також готові віддавати? Або ви лише використовуєте її як емоційного донора?
Ви телефонуєте партнеру, тільки коли вам самотньо. У цьому випадку ми швидше потребуємо в тимчасовому Розраднику, ніж в людині, яку готові прийняти в своє життя. «У нас розквітають інфантильні риси скривдженої дитини, - стверджує Престон Ні. - Ми кличемо партнера як свого батька і захисника лише в ті моменти, коли нам погано і боляче. Коли ж ми відчуваємо себе більш впевнено, то не відчуваємо сильної потреби в його присутності».
Ви хочете, щоб колишній партнер дізнався про нові стосунки. Одне з найбільш наочних свідчень того, що емоційно ви все ще живете в минулому, - наполегливе бажання, щоб колишній (колишня) дізналися: ви більше не самотні. Багато хто відкрито розміщують деталі свого нового особистого життя в соціальних мережах або розповідають про це загальним друзям, з розрахунком на те, що «послання» буде доставлене адресату. Тут може ховатися не тільки бажання викликати ревнощі, а й глибинна потреба не переривати зв’язок. Нам важливо, щоб людина, яка була нам близькою і яку ми як і раніше не відпускаємо, залишалася символічним спостерігачем нашого життя. Це ускладнює взаєморозуміння з новим партнером і позначається на його довірі до нас.
Ви проектуєте риси колишнього партнера на нового. Свідомо чи несвідомо ми починаємо шукати в новій людині те, що так подобалося нам ...ще зовсім недавно. Це може бути тип статури, колір волосся або очей, інтереси і спосіб життя, одним словом, - все, що здатне нагадати нам про колишнє кохання. Однак спроби реконструювати минулі стосунки завжди приречені на провал. Це ніяк не зближує нас з новим партнером, а лише продовжує наші переживання.
Ви згадуєте про колишнього партнера, коли спілкуєтеся з новим. «Головна проблема взаємин, які будуються практично на уламках колишніх, у тому, що у нас не було часу відрефлексувати своє минуле, усвідомити те, що сталося, і по-справжньому відпустити людину, - каже Престон Ні. - У цьому випадку постійне повернення думками до колишнього партнера навіть в ті моменти, коли ми, здавалося б, щасливі з іншою людиною, цілком зрозумілі». Однак побудувати нові стосунки, не виконавши цієї важливої внутрішньої роботи, неможливо.
Ви не готові включати нового партнера в коло близьких вам людей. Представлення нового партнера своїй сім’ї і друзям - важлива частина його інтеграції в нашому житті. Часто ми уникаємо цього, так як в глибині душі розуміємо: ці стосунки - лише «замісна терапія» і, ймовірно, не триватимуть довго. Ми радше сприймаємо їх в категорії «ти і я», ніж «ми».
С. Brumbaugh, R. Fraley «Too Fast, Too Soon? An Empirical Investigation Into Rebound Relationships», Journal of Social and Personal Relationships, 2015.
Публiкацiї за темою «Психологія та стосунки»:
