- в селі Лемеші (Чернігівська область) на початку XVIII століття народився хлопчик Олексій Розум. У вільний від випасу корів час, він співав у сільскому церковному хорі, де був помічений, відправлений до Петербургу й згодом став графом Розумовським й вінчаним чоловіком імператриці Елизавети (щоправда без права престолонаслідування). Брат графа Кирило у 18 років (!!!) очолив петербургську академію наук, а згодом ще й став гетьманом Лівобережної України...
Що викликає у людей найбільші складнощі у взаєминах? Все зводиться до простого парадоксу. Один партнер кохає сильніше, а інший дозволяє себе кохати.
Але чим більше кохання прагне перший, тим менше інша сторона розташована його дати. На щастя, це не патологія, а норма розвитку взаємин. І все можна виправити.
У книзі відомого психолога Діна Деліс - відповіді на всі питання: чому люди потрапляють в пастку пристрасті, як змінити неправильні моделі поведінки, як повернути коханих і навіть відродити колишні почуття.
“А ти мене кохаєш?..”
Незалежно від того, якими виявляться почуття, що зароджуються, перше відчуття у всіх однакове: захоплення і нестримне падіння в прірву. Але захоплене запаморочення від кохання не триває вічно. Зазвичай при гармонійних стосунках, переживши первісний порив, партнери переходять у фазу близькості і теплоти.
Але коли один з партнерів кохає сильніше, ніж інший, активізуються дуже небезпечні для взаємин моделі поведінки. Все руйнується. І від цього не застрахований ніхто.
Закоханість біохімічно пов’язана з відчуттям втрати контролю. Страх отримати відмову - головна причина, що викликає пристрасть і почуття небезпеки в коханні. Щойно людина закохується, від її впевненості в собі не залишається і сліду. Не має значення, обожнювала вас мама або ігнорувала, щасливе у вас було дитинство або нещасне. Стосунки можуть принести біль всім без винятку.
І тут найважливіше - знати, як діяти. Тому що парадокс пристрасті точно «лікується». І навіть через десятиліття можна повернути колишні почуття.
Як виникає парадокс пристрасті?
На початку більшості взаємин коливання відчувають обидва партнери. Поки ми остаточно не переконаємося в коханні обранця, можливість бути відкинутим змушує нас відчувати пристрасть і докладати великі зусилля, щоб підвищити свою привабливість.
Однак, як тільки ви відчуєте, що впевнені в коханні партнера, пристрасть почне згасати. Якщо ж завоювали вас, ви відчуваєте невпевненість, закохуєтесь ще сильніше і починаєте відчайдушно боротися за контроль над стосунками. Така поведінка тільки дратує і відштовхує «сильного» партнера.
Напевно, найкращий приклад цього парадоксу привів Лев Толстой в романі «Анна Кареніна». Коханці - Анна і молодий граф Вронський - досягають дивовижних висот пристрасті почасти тому, що обставини не дозволяють їм бути разом. Але як тільки Анна йде від чоловіка, пристрасть графа йде на спад. Анну починає з’їдає почуття невпевненості, що перетворює її кохання в одержимість.
Як зрозуміти, що ви в пастці?
Щоб визначити, чи попалися ви в пастку пристрасті, оцініть, наскільки ці твердження характеризують вашу пару.
Один партнер ревнує більше, ніж інший. Один партнер зазвичай чекає дзвінка або повернення додому своєї половини.
Один партнер докладає більше зусиль, ніж інший, щоб почати спілкування.
Один партнер частіше, ніж інший, вимовляє слова «Я тебе кохаю».
Один партнер привабливіший для протилежної статі, ніж інший.
Один партнер менш ніжний, ніж інший, після фізичної близькості.
Один партнер більше хоче «попрацювати над взаєминами», ніж інший.
Один партнер зазвичай відчуває, що ним нехтують на вечірках, в той час як інший відчуває в компанії скутість через присутність другої половини.
Один партнер сильніше тривожиться і відчуває невпевненість в стабільності взаємин, тоді як інший сприймає їх як належне.
Один партнер висловлює роздратування або збентеження з приводу поведінки іншого на людях.
Під час сварок один партнер скаржиться на «егоїзм», «самозакоханість» і «неуважність» іншого, в той час як останній - на «ревнивість», «нав’язливість» і «завищені вимоги».
Якщо кілька з цих пунктів - про вас, то у ваших стосунках з’явився дисбаланс. Чим більше відповідей «так», тим сильніше порушена гармонія.
Люди-хамелеони
Без тями закохавшись, ми починаємо занадто догоджати партнеру. Ось що розповідає клієнтка Діна Деліс: «Джонатан захоплювався екзистенціалізмом, і я купила кілька книг по сучасній філософії та стала вчити матеріал. Під час однієї з наших вечерь я вимовила декілька фраз про Сартра, К’єркегора, «справжнє буття» і так далі. Джонатан просто не повірив своїм вухам».
Самі того не підозрюючи, ми приймаємо «забарвлення» коханої людини, щоб продемонструвати їй свою здатність задовольнити її потреби. Ми намагаємося бути привабливими для того, кому хочемо здатися відповідною парою. Неохайні люди стають акуратистами, дратівливі - випромінюють спокій і миролюбність. Вирішивши завоювати чиєсь серце, ми визначаємо його найсерйозніші інтереси, а потім показуємо, що поділяємо їх.
Закоханість перетворює нас на хамелеонів. І це прямий шлях до неправильної моделі взаємин. І що робити?
Рецепти для «слабких» і «сильних»
Є багато стратегій поведінки для кожного з партнерів. Наприклад, упіймавши в собі ознаки «слабкого», негайно подумайте одразу про дві речі: як зменшити пресинг на партнера і як самому стати сильнішим. Найкращий спосіб досягти і того, й іншого - працювати над відновленням своєї індивідуальності. Зосередьтеся не на тому, що від вас чекають, а на тому, що вам цікаво.
А що робити «сильним»? Вони відчувають гаму почуттів: сором, холодність, відчай, нудьгу і нетерпіння, провину за брак ніжності і дратівливість на адресу партнерів. «Сильні» часто кричать на коханих, коли ті роблять нешкідливі вчинки, наприклад залишають увімкненим світло.
Дисбаланс між «сильними» і «слабкими» створює проблеми. Але, знаючи емоційну підоснову, що руйнує близькість між партнерами, простіше разом знайти вихід з парадоксу пристрасті.
І якщо ми знаємо, в чому парадокс пристрасті і як з ним впоратися, це допомагає нам тепло прийняти близьку людину, яка іноді ускладнює нам життя, але при цьому робить її багатшим.
Від Трипілля українці як солідаристи тяжіють до кооперативної співпраці, але у 1929 році більшовики перетворили на колгоспи та радгоспи численні сільськогосподарські товариства, машинові товариства, товариства спільного оброблення землі, тощо...” Юрій Липа