Актуально
24834 перегляди
 |
За майже два з половиною роки свого існування учасники цього формату так і не залагодили конфлікту на Донбасі - і навіть не "заморозили" його відповідно до Мінських угод.
За цей час відбулося п’ять самітів "нормандського формату" на рівні глав держав, 14 раундів переговорів на рівні міністрів і представників міністерств закордонних справ, не рахуючи телефонних розмов. Але конфлікт на сході України не згасає.
Нещодавня зустріч Ангели Меркель, Франсуа Олланда, Петра Порошенка і Владіміра Путіна у Берліні, а також скромні очікування від неї вчергове привернули увагу до результативності роботи "четвірки".
У чому проблема: чи йдеться про неспроможність самого формату, чи про нездійсненність Мінських угод, якими заповзялися примирити непримиренне?
І як ефективність роботи "нормандської четвірки" оцінюють оглядачі в її чотирьох складових: Німеччині, Франції, Україні і Росії?
Німеччина: прагматизм щодо "Мінська"
Німеччину можна вважати дипломатичними рушієм "нормадського формату" - тут пройшли 10 із 14 раундів переговорів очільників чи представників МЗС усіх чотирьох країн.
В офіційному коментарі МЗС Німеччини для ВВС Україна незадовго до берлінського саміту "нормандської четвірки" було сказано, що передумовою для просування політичної частини мінських домовленостей є стабільне припинення вогню.
"Останніми днями порушення режиму припинення вогню на cході України, на жаль, значно почастішали. Це ясно демонструє те, що для стабілізації ситуації у галузі безпеки потрібен швидкий прогрес у виконанні недавно досягнутих домовленостей про розведення сил", - говорилося в офіційній заяві відомства.
Водночас неофіційно німецькі дипломати досить скептично висловлюються щодо подальшої долі цих угод.
"Справді, виконання мінських домовленостей не встигає за графіком, адже передбачалося, що до кінця минулого року будуть здійснені всі їх 13 пунктів. На жаль, до цього нам ще дуже далеко", - сказало неназване джерело ВВС Україна у німецьких дипломатичних колах.
Водночас джерело додає: "Федеральний уряд Німеччини спільно з французьким урядом твердо переконані у відсутності перспективної альтернативи Мінським угодам".
У коментарі ВВС Україна експерт берлінської філії Центру Карнегі Джуді Демпсі зазначила, що загалом у Німеччині, яка від початку конфлікту на Донбасі стала одним з архітекторів Мінських угод, зараз відчувається дедалі глибше розчарування.
"Німецька дипломатія не досягла глухого кута, але зараз не видно й жодного прогресу", - каже пані Демпсі. За її словами, це відчуття посилює непередбачуваність Росії і "неясність щодо справжніх планів [президента РФ] Владіміра Путіна відносно Луганська і Донецька, а також і те, що не зовсім ясно, наскільки українська сторона готова йти на компроміс заради миру".
Водночас оглядач переконана, що мінські домовленості не можна вважати цілковито провальними, адже вони різко зменшили інтенсивність бойових дій на Донбасі, а отже зменшили й кількість жертв. "Одначе Мінські угоди не зупинили конфлікт, а Україна й надалі не контролює свій кордон із Росією", - констатує Демпсі.
Франція: шанс для європейців
Франція - завдяки збігу обставин - подарувала "нормандському формату" назву, каже французький публіцист, автор кількох книжок про Україну Ален Ґіймоль. Його остання книга "Пробудження нації" ставить буремні події Революції гідності 2013-2014 рр. у ширший історичний контекст.
Пан Ґіймоль вважає, що на динаміці французького представництва у "нормандській четвірці" позначилася зміна міністра закордонних справ: на відміну від Лорана Фабіуса, який був особисто залучений до українських подій у лютому 2014 року, Жан-Марк Еро не має подібного досвіду.
У розмові з ВВС Україна пан Ґіймоль утримується від критичних оцінок ефективності "нормандського формату".
"Для французької дипломатії, як мені видається, "нормандський формат" – великий головний біль. Але також – шанс, бо саме Франція сприяла появі нормандського формату. Для Парижа четвірка стала шансом показати, на що здатна Європа", - каже він.
Ален Ґіймоль каже, що не треба недооцінювати рішучість франко-німецької вісі врегулювати кризу в Україні. Навіть якщо лідерство у цьому питанні бере на себе Німеччина в особі Ангели Меркель чи її міністра-соціаліста Франка-Вальтера Штайнмаєра, для Франції участь у четвірці - нагода відігравати важливу роль на дипломатичній арені.
"Це великий шанс і для Франції, і для Європи – бо дає європейцям найбільшу відповідальність за врегулювання цієї кризи. Обама не надто хотів втручатися – він делегував цю роль німецькій і французькій дипломатії, щоб не було враження конкуренції між американцями і європейцями, як під час Революції, коли до Києва приїздила Вікторія Нуланд", - каже пан Ґіймоль.
"Тому якщо Європейський Союз зуміє через "нормандський формат" показати, що здатний владнати кризу в Україні, то це буде великим успіхом для ЄС, а також – його легітимізацією. Тож для Європи це – шанс", - сказав французький оглядач і публіцист.
Ален Ґіймоль визнає, що інтереси європейців і українців у межах цього формату не обов’язково збігаються.
"Головний недолік полягає в тому, що Мінські угоди чітко не називають агресора і жертву агресії. Їхня мета була захистити Україну, а водночас дозволити Росії вийти із ситуації, не втративши обличчя, без приниження. Звідси - поступка про надання Донбасу особливого статусу, що, на мою думку, було великою помилкою, бо є явно недосяжним", - зауважує французький оглядач.
Ален Ґіймоль каже, що наближення важливих для Франції і Німеччини виборів 2017 року "підганяє" європейців, частина з яких прагнуть відзвітувати про виконання Мінських угод і заявити, що санкції проти Росії можна знімати.
Втім, оглядач визнає, що це означало би поразку для України, бо поставило би крапку в процесі реформ і "просування до Європи", бо реформатори при владі втратили б суспільну підтримку.
"Інший сценарій – Мінські угоди не виконуються повною мірою, а конфлікт стає замороженим. Це означатиме, що Донбас на багато років виходить з-під контролю уряду, перетворюється на український відповідник Придністров’я. Хоч як це прикро, мушу визнати, що саме цей сценарій зараз найбільше відповідає інтересам України", - констатує пан Ґіймоль.
"Це означатиме, що санкції проти Росії зберігатимуться на багато років, і саме тому дехто в Європі прагне уникнути такого сценарію. Однак, як на мене, для України це менше зло з двох поганих варіантів".
Україна: засіб тиску?
Коли у вересні до Києва приїхали з черговою дипломатичною ініціативою міністри Еро і Штайнмаєр, щоб дати новий імпульс виконанню Мінська, різниця підходів між європейськими та українськими дипломатами була помітна всім.
Поспілкувавшися перед приїздом до Києва з російським міністром Лавровим у Москві, очільники французького і німецького МЗС запропонували паралельно втілювати безпекову і політичну складову "Мінська-2".
Україна наполягає на послідовному процесі: спершу стійке і тривале припинення вогню і відведення техніки, повернення контролю над державним кордоном, а тоді - вибори.
Коли неформальне об’єднання друзів України з числа колишніх лідерів ЄС закликало включити до "нормандського формату" США, стало зрозуміло, що у самій Європі є ті, хто сумнівається в ефективності європейської дипломатії та її здатності протистояти тиску з боку Москви.
А як роботу "нормандського формату" оцінюють в Україні? На думку Володимира Дубовика, директора Центру міжнародних досліджень, доцента кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету, поразка формату закладена вже у його формулі.
"Нормандський формат" насправді ніколи не працював. Він став своєрідним замінником реального розв’язання проблеми, яка полягає в окупації Донбасу російськими силами і місцевими проросійськими симпатиками. Це ("Нормандський формат". - Ред.) тривалий час було приводом для західних держав говорити: подивіться, ми щось робимо. І це "щось" допомагає не допустити повномасштабної війни між Україною і Росією", - сказав Володимир Дубовик у розмові з ВВС Україна.
Водночас, якщо поглянути на деталі домовленостей, досягнутих у "нормандському" чи й у "мінському" форматах, то, за словами дослідника, помітно, що більшість із них недосяжні або нездійсненні.
Володимир Дубовик, цьогорічний стипендіат Програми Фулбрайта в Техаському університеті, визнає, що участь США в переговорному процесі довкола Донбасу була б бажаною для України, адже в Москві більше дослухаються до думки Вашингтона, ніж Лондона, Берліна або Парижа.
Результат президентських виборів у США не справить негайного чи відчутного вплину на "мінський процес" - і майже напевне не розширить "нормандський формат", прогнозує політолог.
Про Дональда Трампа, попри всю його проросійську риторику і заяви про симпатії до "гарного хлопця" Путіна, надто мало відомо, щоб робити якісь прогнози про напрямки зовнішньої політики його адміністрації, а президент Клінтон, швидше за все буде продовжувачем політики Обами.
А це означатиме режим санкцій проти Росії, фінансову допомогу Україні, а також - американських експертів і радників, які підтримуватимуть процес українських реформ.
Росія: альтернативи немає
Російський оглядач Дмітрій Ліннік у минулому очолював лондонське бюро радіостанції "Голос Росії". Він каже, що не бачить альтернативи переговорам у "нормандському форматі", дарма що вони часто проходять не в режимі "четвірки", а двох "трійок", коли Німеччина і Франція по черзі розмовляють то з Україною, то з Росією.
"А в "четвірці" розмови не виходить – от у цьому і ціла проблема: позиції Росії та України непримиренні! Як колись було між палестинцями й Ізраїлем, коли посередники розмовляли почергово то з однією, то з другою стороною, - таке саме зараз із Донбасом", - каже пан Ліннік.
На його думку, на сьогодні "нормандський формат" - єдиний дипломатичний форум, на якому ведеться бодай якийсь діалог між Україною і Росією щодо врегулювання на Донбасі. Проблема - не у форматі переговорів, а в "невирішуваності" кризи Донбасу.
"Росія, так би мовити, не може відійти і відступити. Зрозуміло, що й Україна не може піти чи відступити. Коли ж мова про Мінські угоди, що стали результатом нормандського процесу, то зараз головним каменем спотикання є вибори на Донбасі – хто їх буде проводити і хто буде їх курувати, - каже Дмітрій Ліннік і додає: - Київ опирається цьому, і це зрозуміло. Важко уявити українського лідера, який би був здатний щось радикально змінити в підходах до цього питання".
Російський оглядач вважає, що дипломатам "нормандської четвірки" потрібно дякувати бодай за зниження градуса напруженості - падіння інтенсивності збройного протистояння.
Втім, Дмітрій Ліннік вважає, що замороження нинішньої ситуації - "немовби перемир’я, а немовби тління конфлікту" - реально віддаляє Донбас від України.
Він продовжує: українські ЗМІ повідомляють про порушення "режиму тиші" лише незаконними збройними формуваннями, але замовчують статистику порушень перемир’я українськими військовими.
Пан Ліннік скептично ставиться до інформації в українських соцмережах про те, що бойовики самі обстрілюють населені пункти під їхнім контролем, але каже, що якщо "нормандська четвірка" зуміє бодай зупинити обстріли на Донбасі, - то "честь їй тоді і хвала".
Росія ніколи не погодиться на розширення "нормандського формату" ані британськими, ані американськими дипломатами, вважає оглядач.
"Ні для кого не є секретом, що "нормандський формат" – це четвірка формально, але є ще один "у голові". Це США. Вони формально не беруть участі в цьому діалозі, але звичайно, незримо вони там присутні. І всі учасники "четвірки" роблять свої заяви, озираючись на американців. Зараз Вашингтоні обіймає дуже жорсткі позиції щодо Москви – і це опосередковано позначається на позиціях Німеччини і Франції", - вважає Дмітрій Ліннік.
Він додає, що Росія не зацікавлена у розширенні "нормандської четвірки" представниками тих країн, які найгучніше критикували анексію Криму чи агресію на Донбасі - яких Кремль сприймає як найбільших союзників України.
"Так само і спроби Британії підключитися до цього процесу загрожують порушити певний баланс, бо Лондон також обіймає жорсткі позиції у ставленні до Росії. У цьому сенсі Київ був би зацікавлений у тому, щоби цей формат розширився, а Москва – навпаки. Німеччина і Франція також у цьому не зацікавлені, бо прагнуть реалізовувати свої інтереси у відриві від США", - сказав Дмітрій Ліннік.
За словами російського оглядача, навіть для Росії Донбас зараз став другорядним питанням, бо на перший план вийшло загострення протистояння із Заходом довкола Сирії.
Дмітрій Ліннік прогнозує: "Мені здається, що Європа домагатиметься від Києва виконання його частини Мінських угод. Київ, природно, наполягатиме на тому, що затримка - за Росією. Але загалом Європа, схоже, втомилася і від проблеми Донбасу, і, може, навіть від України".
Публiкацiї за темою «Світ про Україну»:
