Актуально
16548 переглядів
 |
Спираючись на досвід інших країн, автор оцінює потенційні можливості та ризики запровадження миротворців на окупованій частині Донбасу. У висновках йдеться про те, що навіть за умов мінімальної політичної підтримки місії з боку Росії та України, за наявності достатніх військових та невійськових ресурсів миротворці здатні створити всі необхідні умови для відновлення єдиної України. Однак справжнім викликом буде знайти спільну мову з ватажками «ДНР» та «ЛНР», адже реінтеграція означатиме завершення їхньої «політичної кар’єри».
Автор аналізу Річард Ґован нагадує, що український президент Петро Порошенко ще у 2015 році пропонував миротворчу місію ООН, яка поклала б край конфлікту на сході України. У вересні 2017 року російський президент Владімір Путін несподівано оголосив цю ж саму пропозицію, але з обмеженим мандатом захисту вже існуючої моніторингової місії ОБСЄ. Можливо, Путін дійсно мав на меті лише відволікти увагу, тим не менш, його пропозиція започаткувала важливу дискусію стосовно можливості введення миротворців, мовиться в дослідженні.
Автор переконаний, що всебічна оцінка можливої миротворчої місії все ж варта уваги, не дивлячись на те, що ймовірність реалізації цієї ідеї сьогодні є досить низькою. Високопосадовці ООН майже однаково без ентузіазму підходять до цього питання, а російсько-американські переговори щодо миротворців поки що не досягли ніякого прогресу, йдеться в дослідженні. Більш того, мало хто взагалі наважиться запропонувати свої миротворчі сили, мовиться в аналізі.
Варіанти місій на сході України
Зрозуміло, що про будь-яку операцію ЄС чи НАТО не може бути й мови, враховуючи цілі Росії в регіоні, зауважує автор. Варто взяти до уваги й те, що будь-яку місію в регіоні необхідно буде узгоджувати зі всіма постійними членами Ради безпеки ООН, в якій Росія володіє правом вето, мовиться в дослідженні.
Але одним із варіантів можуть стати, наприклад, «голубі берети» під прямим командуванням ООН, або ж операційно автономна та незалежна Мультинаціональна місія, яка була б політично підконтрольною Раді безпеки ООН, пропонує автор.
Самі миротворці також повинні бути не з країн-членів НАТО: альтернативою стануть сили, на які погодиться як Київ, так і Москва. Наприклад, це можуть бути латиноамериканці, зауважує Ґован.
«Тим не менш, послідовна та життєздатна сила можлива лише за умови присутності деяких країн НАТО, і західним дипломатам потрібно буде переконати в цьому Росію», – йдеться у дослідженні.
Згода всіх сторін
Ґован вважає, що без першочергової політичної згоди всіх сторін щодо мандату, миротворча місія не є можливою, адже силою конфлікт на сході України вирішити буде неможливо.
Згода Києва важлива так само, як і згода керівництва «ДНР» та «ЛНР», зазначає автор. Знайти спільну мову з останніми буде особливо складно, зважаючи на те, що реінтеграція означатиме завершення їхньої «політичної кар’єри». Але в будь-якому іншому випадку, конфлікт може вийти з-під контролю, мовиться в дослідженні.
Виклики місії
Не дивлячись на те, якою саме буде миротворча місія, вона в будь-якому випадку стикатиметься із суттєвими викликами, переконаний автор. Особливо ризикованим буде близьке перебування біля російських військових підрозділів, мовиться у дослідженні.
Іншими викликами будуть і суттєві політичні питання, особливо коли мова йде про лідерів бойовиків «ДНР» та «ЛНР», які мають близько 35-40 тисяч бійців та надзвичайну кількість військової техніки. Москва може легко використати ці сили для того, щоб перешкодити будь-яким миротворчим зусиллям, зазначає Ґован.
Він також вважає необхідним призначення спеціального представника генерального секретаря ООН, який сприятиме діалогу між Києвом та керівниками «ДНР» і «ЛНР».
Завдання миротворців
В незалежності від типу місії, її основним завданням повинно бути забезпечення стабільного та безпечного середовища на Донбасі, йдеться в дослідженні. Більш того, необхідно переконати Київ у тому, що Москва буде утримуватися від подальшого військового втручання на Донбас. Така місія також повинна зробити можливим проведення місцевих виборів в регіоні та забезпечити публічний порядок для того, щоб місцеві мешканці мали довіру до процесу проведення виборів та їхніх результатів.
Автор наголошує, що розміщення миротворців саме на кордоні з Росією є необхідною умовою для того, щоб бути впевненим, що Москва не захоче вплинути на результати голосування силою.
Не менш важливим, на його думку, є також необхідність гарантувати безпеку мешканцям непідконтрольних територій, яким потенційно може загрожувати переслідування Києвом після реінтеграції. Страх перед переслідуваннями може призвести до додаткових проблем із безпекою.
Ґован також звертає увагу на те, що, як показує практика, миротворці не здатні самостійно забезпечувати порядок, а тому їм знадобиться підтримка поліції. На сході України така поліція стежила б за «службовцями» «ДНР» та «ЛНР» та за громадським спокоєм.
Також дослідник переконаний, що для вирішення потенційних соціально-економічних проблем, разом із місією необхідно запровадити гуманітарні агентства, правників, та економічних експертів.
Що змусить Москву йти на поступки
Як змусити Москву погодитися на операцію – питання складне, зазначає Ґован. Але при цьому він зауважує, що принаймні обіцянки про полегшення санкцій щодо Росії з боку західних країн можуть позитивно вплинути на її готовність йти на поступки.
Іншими причинами, які змусили б Росію краще придивитися до можливості введення миротворців, стала б непокора ватажків «ДНР» та «ЛНР», а також загострення внутрішніх проблем у самій Росії.
Місія неможлива?
Ґован зауважує, що наразі шансів для запровадження миротворців на сході України дуже мало, але якщо міжнародні відносини зазнають змін, насправді є всі причини вірити в можливість єдності в Україні. Правильно спланована та проведена миротворча місія могла б покласти край війні, переконаний автор аналізу.
На прикладі Тимчасової адміністрації ООН для Східної Славонії, Барані та Західного Срема (UNTAES) – колишньої місії з підтримання миру в східній частині Хорватії, Ґован зауважує, що миротворці відповідали за місцеві вибори, моніторинг кордону з Сербією, а також за реформування поліції. Хоча й місія мала низку суттєвих недоліків, а ситуація була менш складнішою, ніж на сході України, вона все одно могла б служити прикладом для запровадження миротворчої місії на Донбасі.
Публiкацiї за темою «Політика»:
