- в місті Батурин (Чернігівська область) 5 листопада 1702 року у генерального писаря Пилипа Орлика народився син Григор. Згодом вони будуть змушені покинути Україну. Пилип Орлик буде гетьманувати понад тридцять років, але більша частина його гетьманства пройде в еміграції. Григор Орлик стане визначним державним і військовим діячем Франції, генералом і довіреною особою короля Людовіка XV, отримає графський титул і велику кількість європейських нагород. В 1747 році Г.Орлик одружиться на Луїзі-Олені де Брюн де Дентельвіль і стане володарем значних земель у Франції. Під Парижем він буде мати замок. В середині ХХ ст. на землях, що колись належали Григору Орлику буде побудований міжнародний аеропорт “Орлі”...
Кадри і фото з московських вулиць були доволі знайомими. ОМОН, в шоломах, чорно-синій формі та спеціальному важкому взутті, кийками збивав протестувальників, а інших – в нахиленому стані – вели і кидали до автозаків.
Демонстранти – багато з них у футболках, шортах, літніх капцях, кросівках, дехто – в бейсбольних кепках, багато хто знімав відео на смартфони – всі вони мусили оминати перешкоди, скандували та вигукували надихаючі гасла… Але було щось відмінне 27 липня і питання нині у тому – що саме було відмінним, чому саме зараз це сталося і що буде далі?
Близько 1400 людей було затримано під час протестів в російській столиці, які перетворили вулиці поблизу будівлі Московської міської думи в масове хаотичне скупчення тіл.
Поштовхом до демонстрацій було прагнення ліберальних політичних активістів взяти участь у виборах у Московську думу, які призначені на 8 вересня. Деякі з вигуків вказували на ширший порядок денний чи устремління, як-то: «Росія без Путіна!» та «Росія буде вільною!»
Вже протягом кількох тижнів було все більше ознак, що виборчі органи робили все, аби знайти відмовки – часом охарактеризовані як цілковитий абсурд – аби не допустити опозицію – чи то ліберальну чи незалежних кандидатів – до участі у виборах.
Опозиційні активісти – Олексій Навальний, Леонід Волков, Любов Соболь та Ілля Яшин – це лише кілька імен із найбільш відомих – намагались перевести це невдоволення у публічний спротив з несанкціонованими зібраннями біля Московської думи. Столична влада – насамперед мер Москви – чітко давали зрозуміти від самого початку: Не робіть цього!
І голови попадали – чи радше були розбиті.
За деякими даними, це було найгірше політичне насильство від часу хвилі протестів 2011-2012 років. Ті протести були викликані невдоволенням через значні свідчення про поширену фальсифікацію під час парламентських виборів, а також розчаруванням через плани Володимира Путіна повернутися на президентську посаду після прем’єрської каденції. Тоді на вулиці Москви вийшли десятки тисяч людей.
Кілька з тих протестів були проведені на Болотній площі Москви, включно з тими, під час яких спалахувало насильство – і тоді поліція та протестувальники звинувачували одне одного. Десятки людей зазнали переслідувань і опоненти Кремля казали про сфабриковані звинувачення, які стали відомими як «справи Болотної».
Муніципального депутата Олександру Парушину вдарили кийком по голові під час розгону силовиками учасників мітингу з вимогою допустити незалежних кандидатів на вибори до Московської міської думи. Москва, 27 липня 2019 року
Неочікувана жорстокість
Для тих, хто стежить за політикою Кремля, войовнича реакція, яку продемонструвала поліція цими вихідними, не була несподіваною.
Здивувала жорстокість. Як також здивувала і кількість людей, які вийшли на акцію протесту, незважаючи на попередні ознаки, що від поліції варто було очікувати жорстокого поводження.
Для політичного аналітика Лілії Шевцової, яка спеціалізується на вивченні Путіна та його оточення, реакція влади є ні чим іншим, як сигналом, де проходять межі дозволеного Кремлем. І ці межі закорінені в рішеннях радянського лідера Михайла Горбачова в 1980-х роках і переконаності, що його політика призвела до розпаду СРСР.
«Кремль чудово пам’ятає горбачовську епоху: привідкрий трохи вікно і вони відчинять двері… і так все й починається», – написала вона в коментарі, опублікованому на сайті радіостанції «Ехо Москви».
«Ні, влада відступити не може. Каток продовжить рух (навіть всупереч бажанню декого в самій владі). Коли така зброя виїздить з гаражу, вона отримує власну логіку руху», – написала вона.
Оцінки кількості протестувальників різняться – від 3500 до 20 тисяч – в залежності від того, чи це дані офіційні, чи оцінки самої опозиції. Тижнем раніше подібний протест в Москві зібрав 22 тисячі людей, як говорили організатори, і це був один із найчисельніших заходів опозиції з 2011-2012 років.
Володимир Гельман, викладач Європейського університету Санкт-Петербурга, каже, що чисельність акції була більшою, аніж очікувала влада, а жорстоке поводження з демонстрантами віддзеркалювало неочікуваність для влади такої акції протесту.
Як натякає Шевцова, питання навіть не в тому кого допустять до виборів до Московської міської думи, і не в тому, чи мала поліція бити кийками по головах протестувальників, і навіть не в тому, чи росіяни мають право на мирну акцію, що гарантується російською Конституцією.
Питання радше в майже 20 роках перебування Володимира Путіна при владі і що буде після завершення його президентської каденції в 2024 році.
Наростаюча невизначеність
Мине п’ять років його президенства і існує наростаюча невизначеність щодо того, чи – і як – Путін міг би залишитися при владі, і хто його замінить в разі, якщо він вирішить відійти.
Завдяки режисованому виборчому процесу, контролю з боку Кремля над найбільш популярними ЗМІ, Путіна переобрали зі значним результатом у 2018 році.
Але його популярність зазнала удару з боку кількох факторів: застою розміру зарплат, збільшення пенсійного віку, набридливості партії «Єдина Росія», невдоволення політичним процесом – зокрема на місцевому рівні.
Це робить план наступництва чи план постпутінської доби більш складним. Кадри побиття протестувальників поліційними кийками, які прагнули скористатись своїм конституційним правом, робить цей план ще складнішим.
Що погіршує ситуацію для влади, так це те, що Навальний та інші опозиційні групи до певної міри успішно доносять свої посили до широкої аудиторії, незважаючи на контроль Кремля над телебаченням.
Тетяна Станова, аналітик і голова компанії R.Politik, каже, що реакція поліції на останню акцію протесту вказує, що Кремль втрачає через свій підхід до опозиційних груп.
Як і Шевцова, Станова передчуває ще суворішу лінію Кремля у ставленні до політичних демонстрацій.
«Кремль, як виглядає, не знає, що робити з антирежимною опозицією, яка здатна мобілізувати вуличні демонстрації», – написала вона в коментарі, опублікованому московським Центром Карнеґі.
«Нинішнє придушення… і новий виток кримінального переслідування активістів є чіткою ставкою на жорсткіший сценарій, можливо, спроба повторити досвід» Болотної площі»,– додала вона.
«Немає легкого виходу»
Влада, написала Станова, є спантеличеною і «така спантеличеність всередині влади є результатом факту, що не існує легкого виходу з нинішньої кризи».
Росія вступила в період серйозної невизначеності, написала вона.
Кількома днями після протесту, його наслідки та придушення його з боку поліції, все ще відчутні. Опозиційні групи намагаються заручитись більшою підтримкою для нового вуличного протесту через тиждень. Влада, в той сам час, проходить повз етап судових слухань проти декого із затриманих – переважно за звинуваченнями в адміністративних проступках та порушеннях.
Але не було якоїсь ширшої ознаки – від мера Москви і до Кремля, – чи до протестів поставились адекватно, і що буде, якщо активісти реалізують свої погрози щодо нового протесту в наступні вихідні.
Навальний буде на узбіччі, оскільки перебуває в попередньому ув’язненні – його затримали на 30 діб. Яшин, якого не допустили до виборів у Московську думу, затриманий на 10 діб, інші ж активісти також ув’язнені на терміни, довші, аніж найближчі вихідні.
Гельман, який також викладає у Фінському Центрі російських та східноєвропейських досліджень в Гельсінкі, передбачає, що опозиційні групи навряд чи будуть налякані затриманнями до і після акції чи ж насильства під час, власне, самого протесту.
Критичний момент, каже він Радіо Свобода, настане, коли опозиція зможе вивести 50 тисяч людей на вулиці. Демонстрація таких масштабів зробить неможливим для поліції її розігнати без кровопролиття, а відтак влада робитиме все для недопущення опозиції вивести таку критичну масу людей на вулиці.
«Влада вдасться до будь-якої тактики для залякування громадськості, включно з індивідуальними заходами проти організаторів протестів, чи будь-яких інших методів для відвернення такого сценарію», – зазначає він.
Ізоляція провідних фігур, таких, як Навальний, каже Гельман, не призвела до залякування його прихильників чи симпатиків, що викликає спекуляції про можливість використання владою інших методів – на кшталт отруєння.
Сам Навальний зазнав сильної, незрозумілої алергічної реакції під час перебування за ґратами і його прихильники вже висловили припущення щодо його отруєння.
«Я бачу нову хвилю репресій, але вони не призведуть до стриманості в діях опозиції, – каже Гельман. – Насправді, я прогнозую, що це лише ще більше посилить їх (опозицію)».
Актуально
11330 переглядів
Публiкацiї за темою «Політика»:
