Актуально
21223 перегляди
 |
І через кожні кілька років виконати ту ж процедуру. Хто не здатний - той лох і пошани не гідний. Так і було - головоломні кульбіти політиканів спокійно сходили їм з рук у роки розвиненого кучмізму, коли український обиватель з огидою перемикав канал, ледве углядівши “розмовляючу голову” чергового добродійника.
Сьогодні проробляти кульбіти стало небезпечніше - можна і шию скрутити. Луганцям пам'ятна доля нардепа Миколи Гапочки, рекордсмена зі стрибків з жердиною із фракції у фракцію. Виборці Партії Регіонів не захотіли бачити стрибуна у виборчих списках партії, і Микола Михайлович залишився без мандата.
Схоже, сумна доля Гапочки не стала скорботним прикладом для лідера українських «рожевих». Віртуозний кидок партнерів при формуванні урядової коаліції, зрада виборців, які голосували взагалі-то за того Морозу, який під снігом на Майдані, а не за того, що на прив’язі у Ріната Леонідовича. Що ще?
29 жовтня Олександр Мороз прибув з робочим візитом у Луганську область. У його напруженому графіку значився і такий культурно-масовий захід як спілкування з журналістами. На вході до залу засідань президії облради, де проходила конференція, представників преси досить грубо обшукувала охорона. Репортери розставляли руки і показували ремінні пряжки (там, напевно, повинен бути заряд «коксу»).
Далі - довге очікування, під час якого журналісти, як завжди, проклинали антинародний режим. Нарешті з'явився спікер в костюмі і його прес-секретар оголосила, що конференція продовжиться тільки півгодини. У залі пролунало несхвальне буркотіння - сиділи-чекали, а зараз ще і поговорити з Лисом української політики, як слід, не вдасться!
За вступне слово Мороз почав бурмотіти своє звичайне «Волга впадає в Каспійське море»: “тільки зараз ситуація дозволяє фактично здійснити політичну реформу... широка коаліція необхідна для України... треба перестати ділити українців на “наших” і “не наших” і подібну усипляючу нісенітницю.
Проте мантри спікера не змогли увести луганських акул пера в стан анабіозу і на сиву голову Олександра Олександровича посипалися досить провокаційні (тобто, такі, що мають відношення до життя) питання.
Спікера питали - чому коаліція не може розлучитися з «Нашою Україною», що буде з «Луганськтепловозом», чи не загрожує реалізація політреформи бардаком у місцевому самоврядуванні? Мороза просили оцінити роботу місцевого обкому Соцпартії, відомого своїми скандалами, який провалює вибори за виборами, але з дивовижною наполегливістю лишається на плаву.
Неймовірно, але факт - Мороз прийшов від цих питань в повне збентеження і почав заїкатися, як студент, захоплений у помаранчевому шарфику ректором Луганського аграрного університету.
Наприклад, долю «Луганськтепловоза» він визначив так: «Його приватизують або буде ухвалено інше рішення». Яке це, цікаво, «інше рішення» - розпиляють на металобрухт? Продадуть за 8 гривень Суркісу?
Або така сентенція: «Нам не вигідно було б, щоб Президент представляв опозиційну партію. У нас не ті традиції демократії». А як тоді проштовхувати політреформу в країні, де відсутнє реальне місцеве самоврядування і згадані «традиції демократії», коли зараз, залежно від підсумків виборів, одна область йде в Євросоюз, інша створює «єврорегіон» із Росією, а третя оголошує себе територією без НАТО?
Більш того, в ході прес-конференції з'ясувалося, що величезна частина айсберга візиту Мороза, залишилася для журналістів під водою – як ось: проведення виїзної Політради СПУ в Луганську (- Навіщо? - відповідає: «А чом би і ні!»), візит керівника Мінтрансу Рудьковського на «Луганськтепловоз» (- Що він там робить? - «Скоро буде ухвалено якесь рішення»). Само по собі виникло питання, - а навіщо Сан Санич узагалі вийшов до журналістів, коли на жодне питання не має відповіді. Хай би вже видання облради «Вісті Луганщини» підготувало, по-простому, гламурний «звіт про перебування» і всім редакціям розіслало. Дійсно, не варто було в неділю людей турбувати.
Коли пристрасті розпалилися остаточно - прес-секретар Мороза заявив про завершення прес-конференції й голова Верховної Ради втік через задні двері. Я не згущую фарби, це виглядало саме так: Мороз утік від луганських журналістів. Ніби, - сидів перед нами цілий спікер із поетичним даруванням. Як раптом, - ніби в повітрі розчинився, як літературний Коровьєв. Із запланованих півгодини спілкування з пресою тривало всього 23 хвилини.
Підведемо підсумки: Олександр Олександрович чекав лояльну зустріч, але не вийшло - він забув, що, зрадивши одних, для інших він не став своїм. І що того кредиту довіри, якою ще спекулює Янукович, у нього немає, так само як і «кишенькових соціалістичних» ЗМІ.
І що журналісти, як медіатор громадської думки, по-донбаськи виймуть дулю з кишені перед личиною Павлика Мороза!
Публiкацiї за темою «Політмаразми»:
