Актуально
18768 переглядів
 |
Грузія чекала на цей день понад 10 років. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у четвер, 21 січня, ухвалив рішення за скаргою Грузії проти Росії, поданою під час війни в Південній Осетії у серпні 2008 року. Вердикт Великої палати у складі 17-и суддів остаточний, хоча крапку в одному важливому пункті поки ставити рано.
ЄСПЛ не визнав контроль з боку Росії в Південній Осетії під час війни
Рішення суддів у Страсбурзі можна умовно розділити на кілька частин. Перша - ЄСПЛ не визнав юрисдикцію РФ на грузинській території на час бойових дій з 8 до 12 серпня 2008 року. Це означає, що Росія не може бути визнана порушником Європейської конвенції з прав людини, наприклад, права на життя, саме в цей короткий період. Для грузинської сторони це виглядає як поразка. Мін’юст РФ у заяві для преси розцінив це як підтвердження правоти Москви.
Для України - це погана новина, коли йдеться про долю скарг щодо порушення прав людини на Донбасі, зазначив у розмові з DW Марко Мілановіч, професор міжнародного публічного права при Університеті британського міста Ноттінгем. "Всі претензії щодо порушення прав людини, які стосуватимуться періоду активних бойових дій, з високим рівнем імовірності можуть бути відхилені судом", - зазначив експерт. За його словами, певні шанси переконати суддів у тому, що Росія несе відповідальність за порушення прав людини на Донбасі вже під час бойових дій в України все ж є. Адже питання залишається неоднозначним з юридичної точки зору. Про це свідчить і той факт, що судді у Страсбургу були далекими від одностайності - рішення було ухвалене 11 суддями проти шести.
Британський професор не приховує свого розчарування рішенням суддів, однак несподіванкою воно для Мілановіча не стало, оскільки цією самою логікою судді керувалися й у низці інших своїх рішень. "У перебігу активних бойових дій суддям, які сидять у Страсбурзі і не мають доступу до об’єктивної інформації, надзвичайно складно розібратись. Крім того, судді посилаються на те, що гуманітарні питання під час бойових дій підлягають іншій юрисдикції і регулюються Женевською конвенцією, яка містить норми щодо гуманного ставлення під час війни", - пояснює професор Мілановіч.
Чи спрацює російська тактика "нас там нема"?
На думку Марко Мілановіча, значно вищі шанси притягнути Росію до відповідальності за порушення прав людини в України є, як підтвердив досвід "грузинського" рішення, з моменту, коли суд встановить фактичний контроль з боку Росії над територією, на якій відбувались відповідні події. Щодо анексії Криму, то днями Європейський суд з прав людини встановив, що Росія мала повний контроль над півостровом, починаючи з 27 лютого 2014 року - моменту захоплення вояками Збройних сил Росії Верховної Ради автономії. Саме відтоді, а не з часу формального "приєднання" Криму до Росії після невизнаного міжнародною спільнотою "референдуму", Москва несе відповідальність за порушення прав людини на півострові, вирішив суд у Страсбургу у рішенні від 14 січня 2021 року, яким відкрили провадження за українською скаргою до Росії.
У випадку з кількома скаргами України проти Росії щодо порушень прав людини на Донбасі визначити час, відколи Москва має контроль над районами Донецької і Луганської областей, які Київ вважає окупованими, суду буде значно складніше, констатує професор Ноттінгемського університету. Тим більше, що Москва досі всіляко заперечує свою військову присутність на Донбасі. Однак рішення від 21 січня 2014 року у справі "Грузія проти Росії", дає Києву підстави для оптимізму, вважає Мілановіч.
Питання залежності від Росії
Друга частина рішення ЄСПЛ стосується періоду після припинення бойових дій, тобто після 12 серпня 2008 року. Переважною більшістю голосів (16 проти одного) ЄСПЛ визнав "ефективний контроль" Росії у Південній Осетії і Абхазії, а також "буферній зоні" з 12 серпня до 10 жовтня 2008 року. Більш того, суд визнав, що з урахуванням "потужної російської присутності і залежності влади Південної Осетії і Абхазії від РФ", Москва зберегла такий контроль і пізніше. По суті судді вказали на те, що РФ несе відповідальність не лише за дії, але і за бездіяльність, тобто пасивне спостереження за тим, як цивільне населення піддавалося жорстокому поводженню, а будинки - підпалам і грабежу.
Для України визнання суддями у Страсбургу того факту, що Росія і після бойових дій зберегла фактичний контроль над Південною Осетією і Абхазією є ключовим позитивним сигналом. "Все залежатиме від переконливості доказів, які надасть суддям Україна щодо відносин між сепаратистами і Росією - чи Москва контролює їх чи лише підтримує? От у чому питання", - наголошує юрист. Марко Мілановіч вважає "цілком реальним" довести, що Москва контролює сепаратистів. Хоча експерт і зазначає, що у випадку самопроголошених "ДНР" та "ЛНР" Росія доклала більших зусиль, щоби завуалювати свій контроль над сепаратистами, ніж це було у випадку з грузинськими територіями.
Питання компенсацій - тривала перспектива
Третя частина рішення ЄСПЛ у справі "Грузія проти Росії" стосується сатисфакції, тобто можливої грошової компенсації постраждалим. Навіть тепер, коли суд виніс рішення по суті через 10 років після подання Грузією претензій до Росії, питання грошових компенсацій постраждалим від порушень прав людини залишається відкритим. Рішення по ньому не ухвалено, оскільки, як пояснив суд у Страсбурзі, поки він до цього "не готовий".
Коли це може статися і за яких умов - не зрозуміло. Не виключено, що на це можуть піти роки. Так, в 2014 році ЄСПЛ задовольнив скаргу Грузії до Росії за висилку грузинських громадян з Росії в 2006 році. Рішення про компенсацію (10 мільйонів євро) ухвалили лише п’ять років по тому - в 2019 році.
Тож навіть якщо Україна доведе, що Росія контролює окремі райони на Донбасі, ситуація зі скаргами Грузії до ЄСПЛ свідчить, що чекати на компенсації за імовірні порушення прав людини доведеться дуже довго.
Публiкацiї за темою «Право»:
