Актуально
5020 переглядів
|
Будівля Головного управління Генерального штабу Збройних сил РФ (ГРУ) |
29 квітня МЗС Болгарії оголосило про висилку дипломата РФ. За даними прокуратури країни, шестеро росіян можуть бути причетні до серії вибухів на складах боєприпасів і військових заводах у Болгарії в період з 2011-го по 2020 роки. Раніше портал Bellingcat оприлюднив резонансне розслідування, згідно з яким щонайменше два з цих вибухів - справа рук спецпідрозділу ГРУ (Головного управління Генерального штабу Збройних сил РФ або Головного розвідувального управління. - Ред.) 29155.
Члени цього спецпідрозділу причетні також до вибухів на складі боєприпасів у Чехії у 2014 році, отруєння колишнього подвійного агента Сергія Скрипаля й низки інших таємних операцій у Європі, стверджують журналісти. Як їм вдалося вийти на слід російської спецслужби та чого, на їхню думку, прагнув досягти за допомогою цих операцій Кремль, в інтерв’ю DW розповів один із авторів розслідування - Христо Грозєв.
DW: Пане Грозєв, судячи з Вашого останнього розслідування, офіцери ГРУ могли бути причетні до вибухів на військових складах і заводах у Болгарії в період з 2011-го по 2020 рік, а також вибухів на складі боєприпасів у чеській Врбетиці у 2014 році. Чи було метою всіх цих операцій знищення зброї, що призначалася для поставок в Україну?
Христо Грозєв: У наших розслідуваннях ідеться тільки про вибухи у 2014 році в Чехії та 2015 року в Болгарії. Що стосується вибуху 2011 року (на складі компанії з продажу зброї EMCO болгарського бізнесмена Еміліана Гебрева. - Ред.), про який болгарська прокуратура повідомила 28 квітня, то він, очевидно, не міг бути пов’язаний з Україною. При цьому пан Гебрев та інші болгарські постачальники зброї й боєприпасів публічно говорили, що продають зброю Грузії. Можливо, вибух був пов’язаний саме з цією обставиною, проте самі ми цього досі не розслідували.
У 2015 році всі вибухи в Болгарії сталися на складах, де зберігалася зброя компанії EMCO та інших болгарських виробників, які вже уклали договори про постачання в Україну і Грузію. Крім того, усі знищені боєприпаси були сумісні зі зброєю радянського зразка, яку на тому етапі купували в Болгарії переважно Грузія та Україна.
До 2015-2016 років, коли Росія почала активніше брати участь у війні в Сирії, ці воєнні дії (пов’язані з конфліктом на Донбасі. - Ред.) були для Кремля основними. Тож мотив для знищення боєприпасів, призначених для поставок у цей регіон, видається логічним.
Судячи з розслідування, Ви маєте записи телефонних розмов між співробітниками ГРУ і російськими офіцерами на Донбасі, а також українськими сепаратистами?
У нас немає записів цих розмов, але є білінги (білінгова документація фіксує, які послуги зв’язку були надані тому чи іншому абоненту в певний день. - Ред.), які підтверджують спілкування між керівництвом підрозділу ГРУ 29155, включаючи не тільки його голову Авер’янова (за даними Bellingcat, генерал-полковник Андрій Авер’янов - заступник керівника ГРУ, командир військової частини 29155. - Ред.), але й тих співробітників, які були в Болгарії та Чехії (безпосередньо перед вибухами. - Ред.) Протягом 2014-го, 2015-го і 2016 років всі вони досить часто спілкуються з представниками російських спецслужб на Донбасі й іноді - з місцевими сепаратистами. Те, що вони були учасниками конфлікту на Донбасі, - це точно.
До речі, про білінг. Розслідування Bеllingcat про можливу причетність ГРУ до отруєння Олексія Навального, що з’явилося у грудні 2020 року, теж багато в чому ґрунтувалося на аналізі білінгів телефонних розмов. Тоді Ви сказали, що після цієї публікації дістати такі дані, швидше за все, стане практично неможливо. Але виходить, що можливості відстежити переговори співробітників російських спецслужб є досі?
Це правда, сьогодні таких даних вже не дістати.
На щастя, ще під час розслідування отруєнь (колишнього подвійного агента Сергія Скрипаля та його доньки Юлії. - Ред.) в Солсбері й (торговця зброєю Еміліана Гебрева. - Ред.) у Болгарії ми накопичили досить багато білінгів за ключовими фігурами цих розслідувань. Тож зараз ми можемо повернутися до цих даних і почати перевіряти нові гіпотези.
На думку чеських слідчих, вибух у Врбетиці в жовтні 2014 року міг бути пов’язаний з невдалим замахом на життя болгарського бізнесмена Еміліана Гебрева. Чому Ви не згодні з цією версією?
За такого сценарію ГРУ виглядало б занадто некомпетентним. Адже будь-яка перевірка з їхнього боку показала б, що конкретних планів з транспортування саме цих боєприпасів у бік Болгарії протягом найближчого року немає. А планувати замах на більш віддалений термін вже занадто складно. Тож я думаю, що це якась помилка або непорозуміння з боку чеської влади.
Чим пояснюється той факт, що між першим вибухом, про який повідомляє болгарська прокуратура, - у 2011 році, і останнім, у 2020 році, пролягають майже десять років. Чим пояснити такий тривалий часовий інтервал, якщо вважати, що ці вибухи були частиною єдиної операції?
Після війни у Грузії (в серпні 2008 року. - Ред.) було ще кілька спалахів воєнних дій, пов’язаних з Південною Осетією. Мабуть, Росії було необхідно знищити запаси боєприпасів, якими могла б скористатися грузинська армія. Водночас 2014 рік - це дата початку вже нової війни. Попри те, що частина 29155 - це диверсійна група ГРУ і група для вбивств, у першу чергу, вона займається інтересами міністерства оборони РФ. Саме тому вони стають активнішими, коли починаються нові війни.
Якщо керуватися логікою Вашого розслідування, можна припустити, що схожі операції зі знищення боєприпасів противника мали проводитися і перед початком війни Росії з Грузією?
Можливо. Але частина ГРУ 29155 сформувалася в нинішньому, засекреченому форматі саме після війни у Грузії. Частина з тим же номером існувала й раніше, але займалася іншими завданнями: навчанням спецпризначенців тощо. Ми бачимо, що і Мішкін, і Чепіга (за даними Bellingcat, вигадані імена агентів ГРУ Олександра Мішкіна і Анатолія Чепіги - Олександр Петров і Руслан Боширов. - Ред.) - покоління, народжене в період між 1977-м і 1981 роками, з’являється саме у 2009 році. Швидше за все, саме після війни із Грузією ГРУ вирішило, що їм потрібна саме така група для міжнародних операцій.
Ви якось стежите за подальшими пересуваннями Чепіги й Мішкіна після отруєння Скрипалів у 2018 році?
Жоден із членів цієї групи, які раніше виконували завдання за кордоном під прикриттям, після 2019 року більше не брав участі в міжнародних операціях. Просто тому, що це було б занадто небезпечно. Після того, як ми опублікували серії їхніх паспортів, будь-яка західна спецслужба могла б їх вирахувати. При цьому ті, хто працював під прикриттям дипломатичної служби, продовжували подорожувати, як мінімум до кінця 2020 року.
Вам вдалося вирахувати всіх службовців частини ГРУ 29155?
До неї входять приблизно 30 осіб. На цей час нам відомі вигадані імена всіх її членів і справжні імена приблизно 27 осіб. На цю деанонімізацію ми витратили дуже багато часу, в тому числі відстежуючи їхню діяльність у соцмережах, аналізуючи білінги та чекаючи, поки вони припустяться помилки. І такі помилки справді були. Приміром, Володимир Попов, який був і в Болгарії за тиждень до одного з вибухів, і в Чорногорії перед невдалим путчем 2016 року, під час купівлі автівки вказав телефонний номер, зареєстрований на його справжнє прізвище, - Моїсеєв.
Вибухи в Болгарії відбувалися, зокрема, на державних заводах і складах озброєнь. Як же агентам ГРУ вдалося туди потрапити?
Досі ми вважали, що вони працюють без місцевих помічників, адже частина 29155 засекречена навіть всередині самого ГРУ. Вони не стали б ризикувати, розкриваючи свої плани третім особам. Однак випадок у Чехії дає привід думати, що їм все-таки допомагав хтось із співробітників складів. Швидше за все, у них були помічники і в Болгарії. Наприкінці травня 2015 року сталася пожежа у спецлабораторії міністерства внутрішніх справ країни, де зберігалися всі речові докази щодо перших двох вибухів. Туди без місцевих помічників точно не можна було не потрапити.
Методи роботи ГРУ якось змінилися після того, як стільки агентів виявилися розкритими?
Вони втратили величезну частину свого потенціалу, в тому числі цю засекречену групу 29155. Після наших викриттів у 2018-2019 роках вона була практично розформована. Тому зараз ГРУ доводиться працювати або через місцевих помічників, або через дипломатів, що набагато складніше, тому що переміщення дипломатів завжди на виду. Через ці обмеження у міжнародних операціях ГРУ найближчим часом може виникнути пауза. Однак ми помічаємо й нових, молодих людей: очевидно, що вони набирають нове покоління співробітників.
До теми:
