Актуально
14748 переглядів
 |
Уже не перший рік подібними заголовками час від часу наповнюються стрічки ЗМІ та соцмереж.
Володимир Зеленський, ще як актор, вустами героя серіалу "Слуга народу" у грубій формі відмовлявся від співпраці з МВФ зі словами "Мы не попрошайки". Але то було кіно. Після обрання на посаду президента він говорить уже про необхідність продовжити роботу з фондом і отримання нового траншу.
Розповідаємо, що це за організація і для чого країни з нею співпрацюють - для тих, хто постійно бачить абревіатуру МВФ у заголовках новин, але не надто розуміє, чому це важливо.
Навіщо потрібен МВФ
Ви керуєте країною, але не те щоб дуже успішною.
Проблем у вас вистачає, і економіці потрібні додаткові кошти - якщо не для стрімкого розвитку, то бодай для того, аби вберегтися від катастрофи.
Їх треба відносно швидко десь узяти, але де?
Є кілька варіантів. Можна, приміром, різко скоротити видатки бюджету: будувати менше доріг, витрачати менше грошей на освіту, медицину тощо. Варіант? Варіант.
Щоправда, є нюанс - навряд чи такий хід з вашого боку оцінить населення.
Можна також підвищити податки. Але виборці, вочевидь, вас також не зрозуміють. До того ж є висока ймовірність, що бізнес після посилення податкового тягаря просто піде "в тінь", і замість більших надходжень до скарбниці, на які ви розраховували, ви отримаєте лише більший головний біль.
Нарешті є ще один варіант - взяти гроші в борг. Саме цим шляхом переважно йдуть уряди, яким необхідно стабілізувати економіку.
Але і тут можливі проблеми: якщо у вашої країни справи кепські, то є шанс, що охочих позичити вам кошти буде небагато. Або ж вони позичатимуть їх під дуже високий відсоток.
Один із тих, хто може прийти на допомогу навіть у такий скрутний момент - Міжнародний валютний фонд.
Його іноді називають "кредитором останньої надії", який може надати позику країні навіть тоді, коли всі інші від неї відвертаються.
МВФ створили після Другої світової війни зокрема саме для того, щоб допомагати країнам виходити з економічних криз.
Зараз членами МВФ є 190 держав, кожна із яких вносить свою частку в фінансування фонду. Деякі країни виділяють туди більше грошей, а отже відіграють і більшу роль в ухваленні рішень та можуть в разі потреби претендувати на серйознішу допомогу для себе.
За часи свого існування МВФ співпрацював з десятками країн - від Туреччини, Греції та Ірландії до Мексики та України.
Коли країна отримує кредит МВФ, то попри поширену думку, як правило, не має змоги одразу ж направити ці гроші на "проїдання" і покриття бюджетних дір.
Кошти фонду зазвичай зараховуються до золотовалютних резервів і слугують своєрідною фінансовою "подушкою безпеки". Нацбанк, приміром, може використовувати ці резерви для стримування коливань курсу гривні.
Фахівці часто говорять про те, що кредит МВФ - це часом не стільки про гроші, скільки про довіру до економіки країни і того, що держава робить правильні кроки в напрямку покращення ситуації.
Підтримка фонду - важливий сигнал для інших потенційних позичальників, як-от Світового банку чи ЄС, а також внутрішніх та міжнародних інвесторів.
Якщо, мовляв, на співпрацю з країною йде МВФ, то ризики вкладення коштів у неї є меншими.
"Магічний пендель"
Кредити від МВФ для країн є вигідними з огляду на те, що гроші позичають під відносно низькі відсотки: 2-3% проти, наприклад, 8-12%, за які Україна продає євробонди.
Але, вочевидь, мільярдні транші на таких умовах фонд роздає не просто так.
Для країн-позичальниць у МВФ є перелік вимог щодо реформ із "оздоровлення економіки" - програму змін фонд розробляє спільно із владою країни.
Генеральний напрям цих вимог зазвичай плюс-мінус однаковий, про яку б країну не йшлося: дерегуляція, приватизація, запровадження принципів вільного ринку, боротьба з корупцією тощо. Більшість оглядачів вказують, що це не просто забаганки МВФ, ці реформи дійсно дозволяють врешті оздоровити економіку.
Хочеш отримати транш - візьми на себе зобов’язання виконувати ці умови. Не готовий проводити реформи - залишайся без додаткових надходжень і вирішуй свої проблеми самостійно.
Чимала кількість реформ, запущених в Україні в останні роки, є прямим наслідком виконання вимог МВФ: це стосується, зокрема, очищення банківського сектору, ухвалення закону про запуск ринку землі, запровадження ринкових цін на газ для населення, електронного декларування чиновників.
Противники співпраці з МВФ через це люблять звинувачувати українську владу в "зовнішньому управлінні" та нездатності проводити незалежну політику.
Їхні опоненти ж відповідають: якби не виконання умов МВФ, то цілком ймовірно, що Україна й досі лишалася б іще більш недореформованою країною, ніж зараз. А потреба у грошах фонду принаймні стимулює владу робити хоч щось.
"Можна кричати, що соромно покладатися на західних партнерів, cоромно сподіватися на зовнішнє управління. Але соромно інше. Соромно, що українська влада не може робити реформи і змінювати країну без магічного пенделя", - вважає інвестиційний банкір Сергій Фурса.
Вимоги МВФ важко назвати ультиматумом - це лише умови, які країна погоджується виконувати. Іншими словами, йдеться про зобов’язання, які держава сама бере на себе, щоб отримати допомогу.
Та й формальна згода ще не завжди означає реальне виконання домовленостей. Україна та МВФ співпрацюють ще з середини 1990-х, і насправді Київ відтоді отримав лише близько половини коштів, які був готовий виділити фонд. Саме через невиконання Україною частини своїх зобов’язань.
Лише за однією із понад десяти кредитних угод Україна повністю вибрала виділені МВФ гроші. Це було ще у 1996 році.
А співпраця з МВФ справді допомагає?
МВФ має багату історію співпраці з десятками країн по всьому світу, і приклади на свою користь в ній знаходять як прихильники взаємодії з фондом, так і їхні опоненти.
Наприклад, досвід роботи МВФ з країнами Східної Європи прийнято вважати позитивним: на початку 1990-х саме у співпраці з фондом розробляли та втілювали заходи щодо переходу до ринкової економіки Польща та Угорщина.
Разом із іншими країнами, яким також допомагав МВФ - як-от Естонія та Словаччина, - вони змогли успішно завершити необхідні реформи, поліпшити ситуацію в економіці і вже у 2004 році вступити до ЄС.
Не бракує й прикладів роботи МВФ, які зазвичай розглядаються як невдалі. Передусім йдеться про Латинську Америку, зокрема Аргентину. Навіть багаторічна співпраця з фондом не вберегла країну від серії економічних потрясінь, дефолтів та знецінень національної валюти.
Як приклад невдалого втручання МВФ люблять наводити і роботу фонду в деяких країнах Азії та Африки, де запропоновані програми реформ, на думку критиків, не враховували локальних особливостей, призводячи до зростання безробіття і зубожіння частини населення.
Прихильники програм МВФ, утім, наполягають: країни звертаються до фонду не від хорошого життя. МВФ приходить туди, де починаються проблеми, і не виключено, що населення просто починає асоціювати ці проблеми з фондом - хоча насправді корінь бід аж ніяк не в його діяльності.
До того ж уряди країн-позичальниць часом затягують або й узагалі відмовляються виконувати ті чи інші умови фонду, проводячи реформи лише частково, - а потім покладають відповідальність за їхню неефективність на МВФ.
І хоча критики окремих підходів фонду зустрічаються й серед поважних економістів, більша частина фахівців усе ж погоджуються: економічне становище в державах, які тривалий час співпрацюють з МВФ, послідовно виконуючи усі його умови, зрештою покращується.
Коли МВФ дасть гроші
У середині лютого 2021-го з’ясувалося, що новий транш кредиту від МВФ Україна не отримає. Причина - недостатній прогрес у втілення обіцяних Києвом реформ.
Україна мала виконати низку ключових вимог і впровадити реформи у багатьох сферах, зокрема і в судочинстві. Планувалось, що необхідні закони ухвалять ще навесні, щоб отримати гроші влітку. На цьому було зав’язане і отримання допомоги від ЄС.
Проте важливі закони ухвалили тільки нещодавно. 28 липня Володимир Зеленський заявив про те, що Україна готова отримати черговий транш. Але у МВФ відповіли - місія приїде у Київ вирішувати долю траншу тільки у вересні.
Загалом надходження МВФ є критично важливими для України, в бюджеті якої видатки суттєво перевищують доходи. Але зараз склалася сприятлива ситуація, яка дозволить Києву якийсь час обходитися без нового траншу.
Це пов’язано із тим, що Україні вдалося накопичити золотовалютних резервів на майже 30 мільярдів доларів, а інвестори та інші потенційні кредитори ще не відвернулися від України, розглядаючи нинішню невизначеність у стосунках з МВФ як тимчасову.
Однак із часом усе може змінитися. Можливо, це станеться восени, коли на Україну очікують пікові виплати за зовнішнім боргом.
Публiкацiї за темою «Економіка та фінанси»:
