Актуально
15615 переглядів
 |
Тож, як би діяли ЗСУ тепер, в разі широкомасштабного наступу російських військ, які зосереджені на кордоні з Україною?
Сценарій наступу, опублікований понад 18 місяців тому
Це було широкомасштабне військове вторгнення Росії в Україну за участю близько 130 тисяч військовослужбовців, переважно з 20-ї та 8-ї загальновійськових армій.
Десантники 76-ї та 98-ї десантно-штурмових дивізій перетнули кордон України з півночі, прямуючи у бік Харкова. З південного сходу підрозділи, включаючи 7-у та 106-у десантно-штурмові дивізії, рушили, щоб захопити вже повністю нині частково окуповані Донецьку та Луганську області, а потім просувалися на захід до околиць Дніпра, іншого великого міста. Також були розгорнуті менші підрозділи спеціальних операцій – спецназ.
Залізничні вузькі місця, що вели до українських кордонів, перешкоджали повному розгортанню, але все ж, протягом наступних 10 днів, передові частинами переслідували кілька полків із тисячами військ.
Мета? «Захоплення частин України для приєднання до Російської держави».
Сценарій, опублікований понад 18 місяців тому, був частиною навчань, проведених корпорацією Rand Corporation, американським аналітичним центром. Хоча це і не всебічний аналіз, це відображення військового потенціалу Росії щодо сходу України, на кордоні якої протягом найближчих тижнів може бути зібрано до 175 000 російських військових.
І хоча у звіті Rand Corporation та останніх військових аналізах розглядалася оперативна тактика Росії, набагато менше аналізів розглядає інший бік медалі: як довго можуть українські збройні сили протриматися проти більшої, могутнішої військової сили, як російська?
«Росія знайде у них (ЗСУ – ред.) рішучу, міцну та витривалу армію, що б Путін не вирішив робити», – сказав Глен Грант, офіцер артилерії британської армії у відставці, який був радником українських військових.
«Загроза йде протягом 8 років. Починаючи з 2014 року ми це не виключаємо. Це війна, це Росія. Від Росії можна чекати будь-який розвиток ситуації будь-якої хвилини», – сказав в інтерв’ю «Донбас. Реалії» Української служби Радіо Свобода командувач операцією Об’єднаних сил (ООС) генерал Олександр Павлюк.
Війна спалахнула на українському Донбасі у квітні 2014 року, лише через пару місяців після Революції гідності, під час якої відбувалися багатотисячні протести із жорсткими зіткненнями з поліцією. Це призвело до втечі з України до Росії дружнього до Москви президента Віктора Януковича.
У наступні місяці українська Антитерористична операція (АТО) – поєднання урядових військ і добровольчих батальйонів, яких часто фінансово підтримували приватні особи – мала початкові успіхи проти російських гібридних сил.
Однак наприкінці літа Росія збільшила розгортання військової розвідки і навіть регулярних військ, що призвело до кількох серйозних поразок для українських сил, у тому числі в Іловайськ у серпні місяці.
Ці втрати засвідчили слабкий стан українських військових, які були вичерпані роками недофінансування та корупції. Проблеми включали застаріле обладнання, нове обладнання, розпродане за відкати, офіцери були змушені покривати свою мізерну зарплату за рахунок сторонніх комерційних угод, а також була проблема транспортних засобів та вертольотів без палива чи запасних частин. Українські діти влаштовували розпродаж випічки, щоб зібрати гроші для військових.
«Нашу армію систематично знищували та роззброювали, а найкращий особовий склад звільняли», – заявив журналістам у квітні 2014 року заступник міністра оборони Петро Мехед.
Відтоді українська армія покращилася, хоча експерти не сходяться щодо оцінок, наскільки саме, оскільки країна перебуває у стані війни.
Озброєння та обладнання
Обтяжена застарілою радянською зброєю та застарілою технікою, Україна прагне модернізувати своє озброєння, а Сполучені Штати стали найбільшим постачальником летального та нелетального озброєння за останні сім років.
Допомога на загальну суму понад 2,5 мільярда доларів включає такі речі, як контрартилерійські радари, дрони, бронежилети, окуляри нічного бачення та військові патрульні катери. Допомога також включає складні протитанкові ракети Javelin, які потенційно дадуть українським військам невелику перевагу на полі бою проти російських танків.
У листопаді Сполучені Штати поставили близько 88 тонн боєприпасів, включаючи майже три десятки пускових установок Javelin і 180 ракет до них. Новий оборонний бюджет, ухвалений Конгресом США, включає 300 мільйонів доларів для сприяння безпеці України.
Разом з іншими офіцерами НАТО, Сполучені Штати також намагалися покращити підготовку українських військ; наразі в країні перебувають понад 150 військовослужбовців із бойової групи 53-ї піхотної бригади Національної гвардії Флориди.
«Великий виклик, як я бачу, не військовий, а політичний, – зазначив Грант в електронному листі Радіо Свобода. – В країні мало віри в те, що президент, як головнокомандувач збройними силами та його адміністрація, такі ж підготовлені, продумані та міцні, як армія та населення в цілому. Багато буде залежати від того, який тип нападу [президент Росії Володимир] Путін вирішить застосувати. В країні немає апетиту до політичної капітуляції».
Загалом збройні сили зараз, за оцінками, мають близько 145 000 – 150 000 військовослужбовців, причому армія становить основну частину. За оцінками, операція Об’єднаних сил, яка здійснюється вздовж понад 400 кілометрів «лінії розмежування» в Донецькій та Луганській областях, налічує від 30 000 до 35 000 військовослужбовців.
Однак велика кількість озброєння та обладнання залишається застарілим через велику кількість старих транспортних засобів або старих технологій. Повітряні сили країни – це невеликий парк радянських гелікоптерів і старіючих винищувачів, ефективність яких сумнівна – і, ймовірно, вони будуть швидко знищені в разі нового великого російського вторгнення, вважають експерти.
«Росіяни багато чого навчилися у своїх операціях у Сирії, вони продовжували реформувати свою армію», – зазначає Олександр Віндман, колишній офіцер армії США, який був директором Ради національної безпеки Білого дому у справах Європи та Росії.
«Українці навчилися дуже багато, але перевага все ще в значній мірі на користь Росії, – каже він Радіо Свобода. – Отже, ви говорите про сценарій, де можуть бути більші втрати, але результат насправді не змінюється».
Придбання Україною безпілотників Bayraktar TB2 турецького виробництва, які відіграли вирішальну роль у торішньому нагірно-карабахському конфлікті між Азербайджаном та Вірменією, привернуло увагу російських військ, хоча навряд чи вони зіграють вирішальну роль. Наразі Київ придбав 12, і, як повідомляється, замовлено ще десятки «Байрактарів».
«Це залежить від того, що ви маєте на увазі під словом «вистояти», – зазначає Тор Букволл, старший науковий співробітник Норвезького наукового центру з питань оборони, фінансованого урядом аналітичного центру, на запитання, як довго українські сили можуть протриматися проти російського вторгнення. – Якщо ви маєте на увазі відбити, то, ймовірно, дуже мало або зовсім ні. Якщо ви маєте на увазі продовжувати боротьбу як організована сила, то, ймовірно, дні або тижні (це лише мої здогадки)».
«Українські збройні сили «істотно покращилися, не в останню чергу тому, що їхній стан у 2014 році був настільки жахливим, що не потрібно надто багато, щоб покращитися, – зауважує Букволл. – Я думаю, що їхні сильні сторони – це бойовий досвід, моральний дух, деяка модернізація озброєння, в тому числі й закордонне».
«А їхніми слабкими сторонами, здається, є організація, втрата ключового персоналу та значні слабкості в деяких видах озброєнь, таких як, наприклад, протиповітряна оборона, радіоелектронна боротьба та винищувачі», – сказав він.
Інформація з відкритих джерел, включаючи супутникові знімки, показують, що Росія розгортає обладнання та озброєння, які дозволять здійснити сильний атаку, якщо буде віддано наказ. Наприклад, за непідтвердженими даними, на залізничних платформах перевозили екскаватори для риття траншей, які прямували в напрямку українського кордону, а також зенітно-ракетні комплекси «Бук М-1».
Хоча у звіті Rand Corporation висувається гіпотеза про теоретичне просування росіян на східний берег річки Дніпро поблизу міста Дніпра протягом кількох днів, інші звіти припускають, що російське вторгнення могло б бути настільки потужним, що столиця Київ була б захоплена за лічені години, якби Росія собі таку мету.
«Якщо дивитися на це з українського погляду, то це залежить від того, скільки військ накопичить Росія і які райони стають метою її операцій», – сказав Російській службі Радіо Свобода Конрад Музика, польський аналітик з питань оборони. «Системи протиповітряної оборони малої дальності, протитанкові керовані ракети, все, що може уповільнити швидкість російського наступу; така зброя буде особливо корисною», – зазначає він.
«Чи має Україна військовий потенціал, щоб зупинити широкомасштабне вторгнення? Я так не думаю, – каже Музика. – У світі є лише кілька країн, які могли б зупинити натиск російської армії. У разі вторгнення, Україні потрібно буде мобілізувати якомога більше резервістів, щоб це не стало легкою прогулянкою для Росії. У такому разі, це буде довгий і кривавий конфлікт».
«Переважні сили, зібрані [Росією], призначені для придушення втрат. Вони розроблені так, щоб вони розгромили українських військових, – зазначає Віндман. – Не схоже на те, що щось залишиться на волю випадку, щоб українці могли назбирати щось пізніше. Це має бути приголомшливим і нищівним».
Експерти кажуть, що Росія може і не здійснювати повномасштабне вторгнення, а націлюватись на обмежені вигоди: наприклад, намагатися вирішити проблему води в Криму, постачання прісної води якому було перервано Україною через кілька місяців після окупації півострова Росією в березні 2014 року. Хоча Росія побудувала міст вартістю 3,7 мільярда доларів, який з’єднує окупований півострів із територією Росії, водопостачання є серйозною проблемою.
Менші сили російських військ можуть захопити територію України вздовж Азовського моря, включно з великим портовим містом Маріуполем, створивши «сухопутний міст» до Криму, щоб була можливість подавати воду на півострів.
Більш обмежений наступ також може бути спрямований на те, щоб змусити Київ реалізувати «мирний план» 2015 року для Донбасу на умовах Росії.
І хоча практично ніхто не очікує, що українські військові витримають широкомасштабний наступ Росії, українські чиновники припускають, що рішучий партизанський опір може сформуватися залежно від того, де і як відбудеться напад.
«Тоді все це, ймовірно, переросте в затяжну партизанську війну, яка буде дуже болючою для обох сторін», – зазначив Тор Букволл в електронному листі.
Публiкацiї за темою «Військова справа»:
