Актуально
15380 переглядів
 |
Напруження на російсько-українському кордоні триває вже кілька тижнів. Президент Росії Володимир Путін, відповідаючи на запитання, чи може він дати гарантії ненападу на Україну, заявив, що жодних гарантій він не даватиме – і гарантії має давати НАТО йому.
Чи готуються в Україні до можливих сценаріїв збройного протистояння з Росією та які можуть бути дії влади? Про це телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода за участю «Голосу Америки», розповів ексзаступник секретаря РНБО, колишній заступник командувача Сил спеціальних операцій ЗСУ Сергій Кривонос.
– Як ви зараз оцінюєте можливість вторгнення Росії і коли воно може статися?
– Імовірність зберігається вже давно. Нагадаю, що з 2014 року вже триває війна з Російською Федерацією. Все залежить від того, наскільки Путін підготує ґрунт для виправдання ескалації свого вторгнення на територію України. Його завдання – не так здійснити це за рахунок своєї армії, це вже як крайній варіант. Нині його завдання – внести паніку всередину українського суспільства та змусити український уряд та світових лідерів піти та грати за тими правилами, що пред’являє Росія. Ми бачимо зараз, наскільки сильно зараз тисне Росія і країни НАТО, і, крім цього, ще тисне на нашу країну, насамперед наших політичних лідерів.
– В українців є родичі в Росії. Я чую багато розмов про те, як родичі з Росії дзвонять до Києва, дзвонять до Одеси, дзвонять до Львова та кажуть, що Україна збирається напасти на Росію. Як ви вважаєте, чи вже не підготовлений ґрунт, щоб виправдати для Путіна вторгнення в Україну?
— Путін давно вже готував цей ґрунт. Це фішка Росії – історично завжди хтось винен і завжди хтось хоче на неї напасти. Тому росіяни звикли до цієї думки, їх інформаційно вже до цього готують. Але не всі такі тупі й вірять зомбоящику. Багато хто, хто вміє думати, чудово розуміє, що, як кажуть мої знайомі: «Наших там немає, але чомусь їх постійно ховають».
– Загалом, як ви оцінюєте ситуацію в Україні, чи є в Києві паніка?
– Ні, паніки немає.
– А готовність є?
— Щодо готовності, народ готовий, але поки що проблеми з урядом, бо уряд за рахунок своєї непрофесійності, бо люди, які там керують і відповідають за безпеку країни, вибачте, дилетанти в багатьох випадках, що стосується ведення війни та підготовки до війни.
– Що треба зробити зараз: чи треба відправляти на схід військові частини чи щось ще?
– Насамперед треба згуртувати суспільство, аби кожен знав свій маневр. Найпростіше, якщо буде активізація та ескалація агресії, то потрібно підготувати населення до того, хто що має робити. Тому що, якщо знаєш, що робити, не буде паніки. На війні найстрашніше – паніка. Це перше.
Друге – потрібно чітко розуміти, що на війні рівень твоїх мрій завжди опуститься до твоєї тренованості. Тому насамперед це стосується нашого уряду. Вони мають гарні мрії, але треба опускатися на землю.
Щодо збройних сил і людей, які пройшли горнило московсько-української війни за ці роки, то ці люди становитимуть серйозну загрозу спробам російської армії захопити нашу землю.
– Зараз в українському суспільстві дуже обговорюється питання щодо того, що жінок мають намір ставити на військовий облік. І в соцмережах, мені здається, досить [сильна] паніка. Як ви вважаєте, що потрібно робити? Можливо, потрібно оголошувати часткову мобілізацію, як це було у 2014 році, можливо, потрібно терміново тренувати загони територіальної самооборони. Що робити саме?
– Щодо безпосередньо постановки жінок на військовий облік – це просто грамотна толкова інформаційна маніпуляція, щоб збити увагу до арешту Порошенка. Не більше. Тому що військові чудово розуміють: зараз завдання не жінками займатися, а насамперед довести до ладу військовий облік чоловіків. А для того, щоб провести постановку жінок на облік, це займе не один рік, оскільки жіноче населення на три мільйони більше, ніж чоловіче. Тому давайте спершу зробимо одну справу. Паралельно робити дві справи абияк – толку не буде. Тому по жінках це потрібно, але не в цей час і не такими темпами, які [вони] собі ставлять.
Що стосується підготовки частин військ територіальної оборони, то поки це лише викликає посмішку і поки це називається чистої води показухою, і, на жаль, ті, хто займається цим питанням, не зробили висновків з 2014 року, коли батальйони територіальної оборони, слабко підготовлені та слабко оснащені, використовувалися як військові підрозділи. Завдання територіальної оборони – не воювати на фронті. Територіальна оборона підтримує лад у тилу. Бо якщо в тилу буде порядок, тоді бойові частини на сході чи там, де вони воюватимуть у разі відкритої агресії, вчасно отримуватимуть боєприпаси, техніку, продукти. І це найголовніше. У тилу буде порядок, не буде паніки, кожен займатиметься своєю справою.
– Минулого тижня Олексій Данилов – секретар РНБО – розповів про те, що близько 122 тисяч російських військових перебувають за 200 кілометрів від українського кордону і ще 143 тисячі російських солдатів – на відстані 400 кілометрів. Як ви оцінюєте такі цифри? Це достатньо для передбачуваного вторгнення в Україну?
– І ви, і Олексій Данилов підходите поглядами Другої світової війни. У сучасній війні вже ніхто не воює людськими масами. Сучасна війна – це високоточна зброя, це радіоелектронна розвідка, це радіоелектронна боротьба, це авіація, протиповітряна оборона – це найголовніше. І нанесення точкових ударів високоточною зброєю досягає іноді більшого ефекту, ніж дія бригади чи батальйону. Тому не рахуйте батальйонами та ротами, а рахуйте досягнення результатів несподіванкою нападу та завданням ударів по критичним об’єктам держави та створенням паніки.
– Якщо ми зараз говоримо про це, що є якісь очікування передбачуваного вторгнення, то, швидше за все, цього вторгнення не буде, бо чекатимуть, коли це буде несподіваним?
- Звичайно. Ніхто не розпочинає війну і при цьому заявляє, як, знаєте, у мультфільмі – Сара каже: «Маріо йде витрачати бабки, всі про це знали». Ні, так воно не працює. І насамперед, я думаю, абсолютно не враховується здатність дій спеціальних операцій Російської Федерації, не враховується можливість дій їхніх диверсійно-розвідувальних груп не лише з території Росії, а й з Білорусі. Ось на що я звернув би увагу, плюс це робота п’ятої колони всередині країни. Насамперед на це треба звернути увагу. А війна маса на масу – треба реально опуститися на землю і не витати у хмарах. Що ви хочете, якщо люди, які очолюють процеси безпеки держави, до цього займалися [зовсім іншими питаннями] – перегляньте їхню попередню освіту.
До теми:
