 Актуально Чи знаєте Ви, що:
- серед найдавніших та найважливіших символів Великоднього яйця (писанки) є символ Сонця. Найпростішим зображенням Сонця є коло з промінням або без нього. На Великодніх яйцях, незалежно від релігії, що існують на Україні, також зображено восьмиконечну зірку, що в минулому була символом Сонця. Свастика (сварга, свастя), або як її називали “нерівний хрест” або “гусячі шийки”, в язичницькі часи була символом Сонця. В ті часи, вважалося, що яйце було талісманом, що мав значну силу, оскільки воно захищало власника від хвороб, невдач або злого ока. Символічна сила Великоднього яйця пояснювалася не лише тим, що воно захищало власника від злого, але й тим, що воно захищало людей та зберігало людський рід.
Курс валюти:
Погода в Україні:
|
 |
У Києві відкрилася перша посмертна виставка Подерв’янського-старшого
Образотворче мистецтво 74994 перегляди
Опубліковано - 21.12.2006 | Всі публікації | Версія для друку
Сергій Подерв’янський малював оголених жінок. А синові Лесю він ставив “трійки”.”Натурщиці віддано йому служили, — розповідає про чоловіка вдова художника Сергія Подерв’янського Людмила Міляєва, 81 рік.
— Міністр культури Ростислав Бабійчук сердився: ”Щоб цих жіночих портретів Подерв’янського не було”.
У невеличкій галереї ”Арт-Фокстрот” у Києві відкрилася перша посмертна виставка художника. В експозиції 35 робіт, 11 з яких — ”Оголені”. На відкриття прийшло 30 гостей.
— Сергій не любив виставлятися і продаватися, — зізнається Людмила Семенівна. — Якось прийшов до нього покупець. Сергій відмовив йому, бо в нього було неприбрано. Він був педант, майстерню тримав в ідеальному порядку.
Син художника — поет і художник Лесь Подерв’янський, 54 роки, — запізнюється. Приходить зі своєю третьою дружиною, 33-річною Марією. Вітається з матір’ю, знімає куртку й прямує до столика з вином.
— Кілька років тому Сергія вдарило дверима на вході до станції метро Політехнічний інститут, — продовжує пані Людмила. — Упав і зламав кульшовий суглоб. Зробили операцію. За рік стало гірше. Довелося робити другу, а серце мав слабке — 10 років тому він переніс інфаркт. От воно й не витримало. У реанімації малював — хворих, які лежали поруч, медсестер. Останні малюнки — дерева, які бачив з вікна квартири.
Розповідає, що разом вони прожили 54 роки. А познайомилися у друзів.
 |
На посмертну виставку батька Лесь Подерв’янський прийшов із дружиною Марією (фото: Володимир Пономаренко) | — За два тижні одружилися, — згадує. — Йому було 36 років, мені — 27. Він був красень. Учився в Пітері, до Києва приїхав на канікули. У Пітері я побачила, що в побуті йому дружина не потрібна. Бо хоч і був бідним студентом, мав прачку, швачку. Я поїхала на Кавказ лікуватися, мала проблеми зі щитовидкою. Коли повернулася, від Сергія прийшов церемонний лист з проханням руки і серця. Наступного дня вислав гроші на квиток до Пітера.
Лесь бере келих червоного вина.
— Батько малював отак — витягнутою рукою, — перекладає келих в ліву руку й витягує праву. — Чітко, точно та впевнено. Пензлем володів, як майстри кендо мечем.
Навпроти столика висить портрет чоловіка в картузі.
— Це сторож Іван у Києво-Печерській лаврі, — пояснює вдова. — Любив випити. Коли побачив свій портрет, спитав Сергія: ”Чого це ви мене такою мазепою зробили?”.
— Я його пам’ятаю, — втручається Лесь, — батько бухав з ним.
— Ні, то Михайло Дерегус з ним випивав. Ішла якось до Сергія в майстерню, назустріч — п’яний Дерегус (народний художник України, покійний. — ”ГПУ”). Каже: ”Оце трохи випив з Ванею”. Потім додає: ”Сеніним”. Сенін був поважною людиною — зампредсовміну.
— Я із сином Сеніна вчився в школі, — згадує Лесь. — Великий хуліган був. Мав таку здібність — пускав кільце диму від цигарки так, що йшло рівнесенько через усю уборну. А ще міг музикально ригнути — видавав любу мелодію Баха.
|
Дружина Сергія Подерв’янського Людмила Міляєва позувала чоловікові-художнику на відпочинку. Вдома не мала часу | — Ну, я цього не знаю, — скромно усміхається мати. — Сергій любив випити, але не п’янів.
Розповідає, що, коли Лесь учився в художній академії, його батько очолював там кафедру:
— Завжди ставив Лесику за малюнок ”трійку”. Дитина через це ніколи не отримувала стипендії. На п’ятому курсі один з викладачів заявив: ”Родичів просимо вийти”. Сергій вийшов, і Лесик уперше отримав ”п’ятірку”.
Син бачив себе біологом, вивчав комах. А в 9 класі почав запоєм малювати. Вступив до художньої академії з другого разу. Було мало натурщиків, то замість атлета Лесеві впіймали десь двірника. Він був з великою головою, животом і кривими ногами. Лесик отримав за малюнок ”двійку”.
Жінка сідає на стілець. Каже, що втомилася.
— Влада не дуже шанувала мого чоловіка, — продовжує.— Він був безпартійний, із корінних киян. ”Народного художника” отримав уже в часи незалежності. Та й ”заслуженого” дали пізно. У нас були ”жигулі”, на яких ми об’їздили всю Україну. Трохи подорожували за кордоном. Разом нас пускали лише в соцкраїни. До Югославії чомусь не пустили. 10 років ми жили в моїх батьків. Сергієву маму перед війною заарештували, відібрали квартиру.
Згадує, як у воєнні роки чоловіка врятував альбом.
— У розбомбленій школі він знайшов аркуші паперу, зшив їх. Весь час носив цей альбом за плечима у речмішку. Поряд розірвався снаряд, осколки прошили три його альбоми наскрізь. Тому рану отримав несмертельну. Ці альбоми збереглися.
Між пейзажами висить портрет жінки в червоному піджаку. Це — пані Людмила. Підписано: ”1964”.
— Удома я була зайнята, тому малював мене на відпочинку. А це, — показує на портрет засмаглої жінки в капелюсі, — одна з дружин скульптора Валентина Зноби.
Подерв`янський Сергій Павлович
Народився 15 липня 1916 року в м. Києві.
Живописець, графік. Заслужений діяч мистецтв України, народний художник України. Ветеран Великої Вітчизняної війни.
У 1952 році закінчив Ленінградський інститут живопису, скульптури і архітектури ім. І.Ю.Рєпіна (вчителі з фаху К.Рудаков, В.Конашевич, М.Авілов).
Працював у різних видах, жанрах і техніках живопису і графіки. Значну частину творчого доробку посідають портрети.
Твори: станкові картини - "Покинута" (1961), "За живою стіною" (1965), "Добровільно. /Язик/" (1977); низка портретів діячів культури і мистецтва, робітників та ін.; серія пейзажів "Шляхами Польщі" (1970-1972); ілюстрації до творів Е.Войнич "Овод" (1967), Р.Джованьйолі "Спартак" (1966), О.Герцена "Кто виноват" (1958), В.Короленка "Діти підземелля" (1964).
У Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури викладав на кафедрі рисунка з 1952 року, у 1971-1977рр. був завідувачем цієї кафедри, з 1982 - професор.
 Публiкацiї за темою «Образотворче мистецтво»:
- Галина Рідна – диригент райських квітів
Андрій Будкевич, для “Аратта-Україна”
«Галина Рідна – диригент райських квітів і семи самоцвітів зоряного грона», - мотиви з М. Вороного і Б. Чепурка. - Ніна Басиста: “Намагаюся слухати своє серце”
Лариса Підгірна для порталу «Аратта. Вікно в Україну»
Є у Старому Місті по-справжньому магічне місце. Місце, де у затінку старої дзвіниці застигли у роздумах давні Боги – Коша, Світовид, Велес; спочивають підібгавши кам’яні лапи старовинні леви, наче стережуть вхід до Браму Часу... - «Дівчина з обкладинки» або Pin-up («пін ап») – боротьба з кризою по-американськи
“Аратта-Україна”
Явище, яке отримало назву Pin-up, розбурхувало Америку на початку XX століття, і, за заявою деяких критиків, саме воно поклало початок американським виданням, що спеціалізуються на тому, що в побуті носить ім’я «порно». Наскільки справедливе це твердження ми зараз спробуємо розібратися. - Микола Пимоменко. Співець українського села
Ольга Жбанкова, «Дзеркало тижня»
«Пимоненко, не шукаючи ніякої реклами, спокійно та з любов’ю робить свою справу художнього прославляння рідної України з її життєрадісним і гарним народом», — написано в одній з ювілейних статей (1910), присвячених 25-літтю творчої й педагогічної діяльності живописця. - Гортаючи архіви: Листівки
Степан КАРАЧКО, член спілки архівістів України
Люди старшого покоління добре пам’ятають, як було раніше модно пересилати своїм друзям та рідним вітальні листівки. А скільки було колекціонерів листівок у шести десятих та сімдесятих роках. На вітальні листівки тоді була велика мода. - У Києві відкрилася перша посмертна виставка Подерв’янського-старшого
Вікторія МАЙСТРЕНКО, «Газета по-українськи»
Сергій Подерв’янський малював оголених жінок. А синові Лесю він ставив “трійки”. - Ярослав Пстрак - забуте ім`я
Іван КРАЙНІЙ, «Україна Молода»
Великдень столітньої давності, намальований Ярославом Пстраком, колись знаним у Європі галицьким художником, повертається із забуття разом з ім'ям автора. - Мода на фальшивки?
Марта Шокало, Юрій Кушко, Українська служба Бі-Бі-Сі
Останнім часом в Україні стало модно мати приватні колекції живопису. Проте знавці мистецтва твердять, що третина картин на українському арт-ринку – фальшивки.
|
 |
Публікації: Останні новини:
Популярні статті:
| |
|
|
 |
Марно пояснювати дурням і начальникам: перші слухають і нічого не розуміють, другі все розуміють і тому не слухають”
Михайло Мамчич
 |
|
| |
|
|
| |
|
