Актуально
20443 перегляди
 |
Вже півроку я свідомо не цікавлюсь нашою українською «політикою», намагаюсь відсторонити свої очі і вуха від швидкоплинних і поверхових політичних новин, якими нас навантажують політики і політикани, «політичні» журналісти і «політичні» рекламісти.
Насправді ж ці «новини» ні на що не впливають в моєму житті, як і в житті більшості моїх співвітчизників — тих, в кого немає «заводів, газет, пароходів». Вони лише створюють інформаційний шум, в якому губляться або не знаходять місця інші суспільно значимі події. Скажу відверто: від нашої «політики» мене просто нудить. Тому буду робити висновки про події з нашого культурного життя, які сталися в цьому році.
Найперше, що пригадується, це фестиваль «Рок-Січ», проведенний на Трухановому острові в Києві в травні, вже добре відомий етно-фестиваль «Країна мрій», фестиваль етнічної музики в карпатських Шешорах, IV Всесвітній Форум українців і заключний концерт з промовистою назвою «Спільна Дія – наша сила». Не можна не згадати День Незалежності з Махном у Гуляй-Полі та святкування 750-річчя Львова, а також нещодавно проведений українською службою Бі-Бі-Сі конкурс «Книга-2006». На ньому й зупинюся.
Як багато інших інтернет-користувачів, я слідкувала за цим конкурсом з самого початку, оскільки можу похвалитися тим, що читаю, цікавлюся українськими книжками і сучасною українскою літературою (а не сучукрлітом, як її часто називають – ніби то жартома, але ж ми знаємо, що в жарті є лише частка жарту...)
Отже як активний читач та інтернет-користувач я була вражена тим, як раніше шанована мною радіостанція Бі-Бі-Сі сфальсифікувала результати конкурсу. Як не дивно, це так. Спочатку журналістка Української служби Бі-Бі-Сі Світлана Пиркало, що організовувала і відповідала за цей конкурс, перед фіналом раптом змінила установлені нею ж конкурсні правила, а потім у прямому ефірі передачі «Добрий вечір з Лондона», що відбулася 1 грудня і була присвячена цьому конкурсу, почала розповідати слухачам суцільну брехню.
Якби я не голосувала на сторінці Бі-Бі-Сі за книжку, яка на мою думку була найважливішою в 2006 році (саме так було поставлене запитання для голосування спочатку!) і особисто не відвідувала форум на тій самій сторінці, що був присвячений цьому конкурсу, я б цілком повірила журналістці Світлані Пиркало. Бо ж відомо: чим масштабніша і брутальніша брехня, тим в неї більше вірять — бо не допускають навіть думки, що це може бути брехня, коли на «біле» кажуть «чорне» і навпаки.
У фінал конкурсу мали вийти п’ять книжок, за які проголосувало найбільше читачів на сторінці Бі-Бі-Сі. Потім до цієї п’ятірки мали б додатися по п’ять книжок від кожного з експертів, запрошених Світланою Пиркало в журі конкурсу. До речі, в останній момент — під час визначення переможця — Світлану Пиркало було проголошено головою журі, хоча, з моєї точки зору, вона все ж таки мала б бути незаангажованою, бо є журналістом і продюсером Української служби Бі-Бі-Сі — організатором конкурсу. Ну де ви бачили, щоб організатор був головою журі!? Це ж абсурд.
Такою ж абсурдною виглядала і сама передача Світлани Пиркало 1 грудня, що нагадувала погано відрежисовану нею виставу. Складалося враження, що вона разом з експертами — іншими чотирма членами журі — увійшли в змову проти читацької п’ятірки читачів.
Вона швидко в алфавітному порядку оголосила книжки-переможці читацького рейтингу і більше на цьому не зупинялася. Натомість почала «видушувати» з експертів їхній вибір, робити телефонні включення з деякими авторами та видавцями і влаштовувати зачитування уривків з книжок. До речі, чомусь також були зачитані уривки з книжки, що не увійшла ні до читацької, ні до «експертної» п’ятірки, а одна з авторок взагалі зачитала свій текст російською мовою (попри правила Бі-Бі-Сі).
Але найабсурднішим виглядало те, що було названо не п’ятірку книжок — лідерів читацького інтернетного голосування, як мало би бути за правилами, а шістку (без жодних тому пояснень) і не названо кількість голосів, які набрали ці книжки.
Андрухович, звичайно, був названий першим – він же «патріарх» сучукрліта, як нам всім намагаються вдовбити в голову його піарщики. Хоча його книжка була на шостому місці — вона набрала 164 голоси. Можливо, для цього і вирішили подати книжки за алфавітним порядком прізвищ авторів — щоб почати з Андруховича. Але це вже питання десяте.
Питання перше: Чому не було названо кількість голосів, які набрали книжки читацького рейтингу? Тому що в цей рейтинг потрапили не ті книжки, що були «потрібні» Світлані Пиркало та її «експертам»?
Питання друге: Чому Світлана Пиркало закликала на форумі сайтів «Майдан» і «Сумно» голосувати за книжку Отара Довженка? Вона якось зацікавлена в цій книжці чи в самому авторі?
Питання третє: Чому Світлана Пиркало навішала ярлики на книжку «Пшениця без куколю» Ігоря Каганця, що посіла перше місце в читацькому рейтингу?
Питань до Світлани Пиркало щодо конкурсу «Книга-2006» ще багато. А результати голосування на інтернет-сайті Бі-Бі-Сі, як не крути, такі:
1 місце: «Пшениця без куколю» (Ігор Каганець), 1150 голосів.
2 місце: «Сімнадцятий поверх» (Дмитро Бондаренко), 703 голоси.
3 місце: «Згори вниз. Книга страхів» (Таня Малярчук), 452 голоси.
4 місце: «Panicoffski» (Ріо Кундер), 380 голосів.
5 місце: «Танці в масках» (Лариса Денисенко), 187 голосів.
Світлана Пиркало разом з експертами в радіо-програмі 1 грудня намудрувала так, що у фінал вийшли книжки Тані Малярчук і Лариси Денисенко, книжка Сергія Жадана (яка, до речі, набрала на 1 грудня аж 20 голосів в читацькому рейтингу), книжки Любка Дереша, Андрія Андруховича і ... (кого б ви думали?) — Отара Довженка, задля якого так старалася Світлана Пиркало і в інтернет-просторі, і в радіо-ефірі — коли банально нав’язувала свій вибір експертам.
Радіослухачам Світлана Пиркало заявила, що ця шістка вийшла в результаті підрахунку за дуже складною формулою, яка враховує думки експертів і голоси інтернет-користувачів. Але про саму цю хитромудру формулу — ні слова. Вона що, вважає нас за «козлів, які заважають їй жити»? Так, вона так вважає. Бо пізніше написала на форумі Майдана таке: «Ми як люди толерантні вважали, що Каганець зрозуміє помилку свого дивного плану виграти конкурс Книжка року Бі-Бі-Сі, засоромиться і просто щезне з нашого життя».
Дивно, чи не так? Брати участь у конкурсі, а потім засоромитися того, що за його книжку проголосувало найбільше інтернет-читачів, і щезнути з життя Світлани Пиркало та її експертів — аби вони могли на свій власний розсуд обрати книгу-2006 року від Бі-Бі-Сі. Очевидно, що «дивний план виграти конкурс» був не в Каганця, бо він діяв за правилами, а у Світлани Пиркало, яка їх чим далі, тим більше порушувала.
Ну для чого треба було влаштовувати інтернет-голосування, якщо вибір читачів відверто проігноровано? І хто заважав Світлані Пиркало визначити переможця, того ж самого Жадана, без порушення правил і без цієї безсоромної брехні.
Найголовніше запитання: що це було — самодіяльність Світлани Пиркало, що пішла на порушення журналісткої етики і контракту з британською корпорацією, чи це політика самої корпорації на приниження і обдурювання її аудиторії?
Якщо Бі-Бі-Сі дасть оцінку хамській поведінці свого співробітника — значить самодіяльність.
А якщо промовчить — значить політика.
До теми:
