Степан Хмара: “У Партії регіонів і БЮТі немає української ідеології”

Степан Хмара живе в трикімнатній квартирі, без дачі й автомобіля

З самого початку проголошення Незалежності спецслужби робили все, щоб не організувалася сильна націонал-демократична сила. Створювалися фантомні радикальні організації, засилали людей всередину Руху та інших партій...

Степан Хмара, пропонує зустрітися у готелі ”Національний”, що неподалік Верховної Ради. Надворі мороз, але Степан Ількович без шапки і рукавиць. Він уже не народний депутат, однак місцева охорона його впізнає:

— Доброго дня, Ільковичу! — вітаються.

Хмара йде до буфету. Плащ кладе на стілець. Сідає за один з вільних столів.

— Два роки тому видавалося, що Україна зробить ривок у розвитку. Чому цього не сталося?

— Усе залежало від так званої еліти, яка прийшла до влади. А вона виявилася не на висоті. Національні інтереси були другорядними, а більш важливими — групові та персональні. Перший справді український президент Ющенко не зумів згуртувати довкола себе команду однодумців, які б допомогли реалізувати обіцяне на Майдані.

— Чи реально було виконати всі обіцянки?

— Було. Зрозуміло, що матеріальне життя не могло стати на порядок кращим. Але принципи можна було закласти такі, щоб Україна розвивалася швидко. Дуже багато помилок допустив президент у кадровій політиці. На першому етапі зробив акцент на бізнес-еліту, яка багато вклала у забезпечення виборчої кампанії. Я не міг очікувати нічого доброго, коли першим помічником президента був призначений Третьяков. Він — бізнесмен, а бізнесу не можна бути при владі.

Раптом Хмара вибачається і підводиться. Підходить інший колишній народний депутат Іван Заєць. У пальті й шалику в червону клітинку, в руках — ключ від автомобіля. Екс-нардепи йдуть до бару, замовляють чай та булочки з маком. Говорять хвилин двадцять. За словами Хмари — про справи Української народної партії.

— Подейкують, що Україна рухається до двопартійної системи. Тоді на наступних виборах конкуруватимуть Блок Юлії Тимошенко і Партія регіонів.

— Це — найбільша загроза для України. Адже сформувалася би влада двох космополітично-олігархічних кланів. Тоді українцям не було би місця. Проаналізуйте ідеологію і політичну практику Партії регіонів і БЮТ. Там української ідеології немає.

— Але Юлія Тимошенко каже, що підтримує українську мову.

— Знаєте, є гасла, а є практика. До її команди входять люди, які далекі або ворожі українській сутності. Тут слово розходиться з ділом. Так само Тимошенко неодноразово підкреслювала, що бізнес має бути відділений від влади. Правильне гасло. Але на практиці — зовсім інше. У її фракції в парламенті майже 40 відсотків становлять бізнесмени. Причому є представники дуже великого бізнесу: Хмельницький, Васадзе... Дехто навіть мільярдери.

— Як вони потрапили до виборчого списку?

— Насамперед мало значення фінансове питання. Саме про це я дискутував з Юлією Володимирівною ще 2005-го, коли формувалася нова фракція після президентських виборів.

— І тоді ви вийшли з неї?

— Я був категорично проти включення представників великого бізнесу, які робили його за допомогою авторитарного режиму Кучми. Це Абдуллін — один з найближчих соратників Ігоря Бакая. Ще — Фельдман, дуже близький друг Кушнарьова. У них спільні інтереси в бізнесі, тільки Кушнарьов у ”Регіонах”, а цей появився у БЮТі. Навіть очолює Харківську обласну організацію Блоку Юлії Тимошенко. Ну це вже такий цинізм... Я, звичайно, був проти!

Іван Заєць, Юлія Тимошенко та Степан Хмара під час інавгурації Президента - 2005 рік.

— А що на це казала Тимошенко?

— Спочатку ухилялася. Мовляв, треба думати і так далі... Але я побачив, що за моїми плечима цих людей втягують у фракцію. У такій антиукраїнській команді мені не було місця.

— Якою була головна помилка політиків 1990-х?

— Після проголошення незалежності я був категорично проти виборів Президента. Треба було достроково переобрати Верховну Раду і ради на місцях. Але сценарій з обранням президентів пройшов скрізь, окрім Прибалтики, — у нас, в Середній Азії, у країнах Закавказзя. Владу отримали вчорашні партійні функціонери. Після цього розвиток України пригальмувався.

Хмара живе у трикімнатній квартирі на Лівому березі столиці, неподалік району Позняки. Автомобіля не має, дачі також. Однак Степан Ількович каже, що сім’я не дорікає йому за те, що в часи депутатства не скористався можливістю бодай трохи збагатитися.

— Чому в Україні немає сильної національно-демократичної партії?

— З самого початку проголошення Незалежності спецслужби робили все, щоб вона не організувалася. Створювалися фантомні радикальні організації, засилали людей всередину Руху та інших партій.

— Наскільки реальне зараз об’єднання демократичних сил?

— Воно потрібне. Але чи є достатньо волі й розуму для цього? Наприклад, Українська народна партія і Народний рух України домовилися про спільні дії у всіх площинах.

З Юрієм Луценком про участь у Народній самообороні Хмара ще не говорив. Хоч ідею схвалює. Запевняє, що протистояння Президента та прем’єра завершиться лише з переобранням Верховної Ради.

- Чому ви вважаєте, що результати будуть іншими?

— У нинішньому парламенті, вперше за 16 років, немає національно-демократичної складової. Це — помилка виборців. Їх обдурили. Але вдруге такої помилки вони не допустять.

— Чи ви будете балотуватися на наступних виборах?

— Я є в реальній політиці. Національно-демократичні сили мали би йти до Верховної Ради спільним списком. Окрім Народного руху, нам близькі партія ”Свобода”, партія ”Собор”, ну й інші — дрібніші.

— Після поразки на парламентських виборах нинішній губернатор Полтавщини Валерій Асадчев пропонував лідерам блоку Костенка–Плюща відійти й дати дорогу молодим однопартійцям. Чому його ідеї не підтримали?

— Я не розумію, що таке ”молоде покоління політиків”. Це за віком, за досвідом чи за новими ідеями? Я думаю, що за новими ідеями! — швидко відповідає Степан Ількович.

Дістає з кишені пачку ”Мальборо Лайт”. Мне цигарку, доки з неї не починає сипатися тютюн. Тоді кінчиком пальця збирає його зі столу.

— З молодими яскравими політиками в нас справді негусто. Але в політиці не віковий ценз є визначальним, а динамічність, уміння доносити ідеї до людей.

1980 року Президентом Америки обрали Рональда Рейгана. Він мав тоді 69 років. А через чотири роки його обрали Президентом удруге. У нас же хочуть вбити клин між поколіннями. Мовляв, відомі політики вже приїлися, давай нам нових! Користь може бути лише від поєднання молодих і старшого покоління. У політиці немає що робити без життєвого досвіду. Цього в жодних університетах не навчать. Політика — річ часто невдячна. Вона приносить більше неприємностей в особистому житті, ніж будь-яка інша сфера суспільної діяльності.

1937, 12 жовтня — народився у селі Боб’ятин Сокальського району Львівської області
1964 — закінчив медичний інститут, працює лікарем-стоматологом у місті Гірник Сокальського району на Львівщині
1974 — в ”Українському віснику” виходить друком робота Хмари ”Етноцид українців у СРСР”
1980 — заарештований та засуджений до семи років ув’язнення в таборах суворого режиму та п’яти років заслання
1987 — повертається в Україну, стає одним з керівників Української гельсінської спілки
1990 — заступник голови Української республіканської партії, обраний народним депутатом
1992 — виходить із УРП, стає головою новоствореної Української консервативної республіканської партії
1994 — обраний народним депутатом
1998 — в одномандатному окрузі програє вибори представникові Народного руху Михайлу Косіву
2002 — обраний народним депутатом від Блоку Юлії Тимошенко
2005 — виходить із фракції Тимошенко у Верховній Раді
2006 — бере участь у парламентських виборах за списком блоку Костенка–Плюща, блок вибори програє

3 квітня 2025, четвер

utmx_section("Headline")Степан Хмара: “У Партії регіонів і БЮТі немає української ідеології”

Степан Хмара: “У Партії регіонів і БЮТі немає української ідеології”