Актуально
27996 переглядів
 |
ЗАПРОШЕННЯ В ЧУЖИЙ МОНАСТИР
У міністра транспорту і зв’язку соціаліста Миколи Рудьковського є всі підстави бути в поганому настрої. За інформацією «ДТ», прем’єр-міністр підписав розпорядження про проведення щодо нього службового розслідування: члена уряду обвинувачують у тому, що він своїми діями завдав шкоди національній безпеці України. Підставою для цього рішення Віктора Януковича стала груднева історія, коли на запрошення Рудьковського до України приїхали туркменські опозиціонери — колишній віце-прем’єр-міністр Худайберди Оразов і екс-посол Туркменистану в Туреччині Нурмухаммед Ханамов. Оскільки події відбувалися до новорічних свят, нагадаємо нашим читачам, що в Україні ці колись високопоставлені туркменські чиновники, яких на батьківщині обвинувачують у розкраданнях у великих обсягах, не лише виступили з різкою критикою Ашгабата, а й закликали до повалення нинішнього режиму в Туркменистані.
Результатом розгорнутої Оразовим і Ханамовим бурхливої діяльності (яку, до речі, докладно висвітлювали українські ЗМІ) стала реальна загроза погіршення українсько-туркменських відносин. Тамтешнє МЗС, наприклад, надіслало Києву жорстку за своїм змістом ноту: в Ашгабаті вважають те, що відбувається в українській столиці, недружнім кроком. Ця історія могла негативно вплинути на енергетичне партнерство Києва та Ашгабата, котрий через «РосУкрЕнерго» продає Україні основну частину імпортованого нами газу по 100 доларів за тисячу кубометрів на туркменсько-узбецькому кордоні. І лише за рахунок плати за транзит і прибутку «РосУкрЕнерго» вартість газу на українсько-російському кордоні досягає суми в 130 дол. за тисячу кубометрів. Якби Україна втратила туркменські контракти через східну образливість, помножену на російське під’юджування, то нашій країні довелося б закуповувати газ у Росії за відпускною ціною не в сто доларів, а в 230.
До сказаного слід додати, що наслідки могли бути ще болючішими, якби Київ вдався до екстрадиції опозиціонерів до Ашгабата, як того вимагала туркменська влада: її представники стверджували, що Оразов і Ханамов перебувають в міжнародному розшуку. І якби туркмени не залишили своєчасно територію нашої країни, Київ змушений був би виконувати міжнародні зобов’язання, узяті ним відповідно до Мінської конвенції 1993 року «Про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах». У цьому разі іміджу України як демократичної держави було б завдано серйозного удару.
Зараз українська влада не лише робить усе для того, щоб згладити гострі кути, котрі виникли у двосторонніх відносинах, а й намагається розібратися в тому, що сталося, і покарати винних. Поки що постраждали тільки консульські працівники, котрі видали візи Оразову і Ханамову: глава генконсульства у Варні отримав стягнення, а консул України у Відні був відкликаний. Під загрозою відкликання з Відня перебуває і посол України в Австрії Володимир Єльченко, який завжди вирізнявся надзвичайною обережністю та увагою до побажань влади. Приводом для цих дисциплінарних рішень стало порушення дипломатами відомчого циркуляра, який вимагає, щоб у разі видачі віз політичним біженцям консульські працівники зверталися по інструкції до центрального апарату МЗС. А цього саме зроблено не було. Про деякі причини таких дій консулів ми скажемо нижче. Проте ці покарані дипломати усього лише стрілочники.
Судіть самі: «у ніч із 21 на 22 грудня», як сказано в офіційному письмовому зверненні СБУ до прем’єр-міністра, «Рудьковський М.М. особисто звернувся до керівників дипломатичних установ України в Австрії, Болгарії і Норвегії з проханням терміново, цієї ж ночі», оформити візи Худайберди Оразову, Нурмухаммеду Ханамову, а також іще кільком вихідцям із Туркменистану. При цьому, як встановили співробітники СБУ, Рудьковский стверджував, що рішення про в’їзд цих осіб ухвалене вищим керівництвом України. (Як пізніше виявилося, ніхто такого рішення не ухвалював, і для політичного керівництва нашої країни приїзд туркменських опозиціонерів став несподіванкою: після численних нарад за участю представників СБУ, МЗС, РНБОУ, уряду його учасники з’ясували, що українська держава ні в який спосіб не причетна до приїзду туркменських опозиціонерів. Тому Рудьковський, будучи офіційною особою, підставив усіх і вся.)
Звернувшись безпосередньо до глав дипломатичних представництв, Рудьковський порушив низку законодавчих і нормативних актів. Ідеться про такі документи, як указ президента «Про внесення змін у Положення про Міністерство закордонних справ України» (у якому глава держави підтверджує координуючу роль МЗС у сфері зовнішньої політики), Закон «Про державну службу» (статті 5 і 10), постанова уряду «Про прийом іноземних делегацій» і т.ін. Якщо підсумувати всі порушення, то вони зводяться до такого.
Насамперед пан Рудьковський не проконсультувався з зовнішньополітичним відомством (як координуючим органом у сфері зовнішніх зносин) про доцільність приїзду в Україну представників туркменської опозиції. Міністр транспорту також втрутився в діяльність чужого відомства, безпосередньо звернувшись до глав дипломатичних представництв. Іншими словами, глава Мінтранспорту взяв на себе функції МЗС. Це все одно, якби глава зовнішньополітичного відомства віддав розпорядження про перегляд тарифів із перевезення вантажів на залізниці, а глава МНС зобов’язав студентів КДУ в масовому порядку займатися стрільбою з лука.
І, нарешті, Микола Рудьковський ввів в оману дипломатів, заявивши їм, що рішення про в’їзд Оразова, Ханамова та інших ухвалило вище керівництво України. (До речі, якщо для українських дипломатів з наших дипломатичних відомств у Болгарії та Австрії слів Рудьковського про «рішення вищого керівництва України» виявилося достатньо, щоб піти назустріч члену уряду, сформованого антикризовою коаліцією, то в посольстві в Норвегії дипломати, на щастя для себе, виявилися не настільки легковірними.) Усе це дає підставу співробітникам спецслужб, які проводять розслідування, говорити про те, що Рудьковський скоїв посадовий злочин.
Проте детективна історія з приїздом до України туркменських опозиціонерів на цьому не закінчується. За нашою інформацією, зал офіційних делегацій, через який проходили Худайберди Оразов і Нурмухаммед Ханамов, замовляли співробітники приймальні Миколи Рудьковського. При цьому в заявці (копію якої має редакція) Оразов і Ханамов були зазначені як помічники міністра транспорту України! Втім, при вильоті з нашої країни ці добродії вже були названі гостями міністра... До речі, за даними «ДТ», відповідно до наданої аеропорту «Бориспіль» інформації, гості Рудьковского спочатку планували вилетіти з Києва 22 грудня. Але через не відомі нам причини дата вильоту була перенесена, і Худайберди Оразов і Нурмухаммед Ханамов залишили Україну 26 грудня.
Однак що змусило міністра транспорту до дій, пов’язаних із підтримкою опозиційних туркменській владі політиків, — телефонувати вночі українським послам із вимогою терміново оформити візи, посилаючись на неіснуюче рішення керівництва країни? Адже ще кілька років тому, будучи в капелюсі опозиціонера, коли політик має більшу свободу у своїх діях і висловлюваннях, ніж під час перебування у владі, пан Рудьковський публічно не коментував жахіть авторитарного режиму туркменбаші. І проблеми з демократією в цій центральноазіатській країні не заважали йому вести в Туркменистані дуже дохідний газотрейдерський бізнес, здійснюючи бартерні поставки товарів.
З цього приводу існують дві версії, однаковою мірою невтішні для міністра транспорту.
Версія перша. М.Рудьковський і його компаньйони, не володіючи ситуацією в Туркменистані, вирішили скористатися моментом і в такий сумнівний спосіб закласти основу для потенційно дохідного бізнесу. При цьому розрахунок робився на те, що прихід представників опозиції до влади цілком можливий, а вже вони після повернення до Ашгабата і відновлення своїх позицій відповідно до східних традицій віддячать конкретним українцям цілком визначеними економічними й енергетичними преференціями. А енергетичний бізнес Рудьковському аж ніяк не далекий: свого часу він працював заступником директора Торгового дому «Газ України».
Загалом це пояснення вигідніше для Рудьковського тим, що виставляє його «винним без злого наміру». Але є кілька фактів, які змушують засумніватися в цій версії. Насамперед дуже важко повірити в те, що людина, котра працювала з Туркменистаном, не знайома з реальним впливом опозиції на політичні процеси в країні. Знову ж, важко повірити в те, що особа, яка має контакти з деякими туркменськими опозиціонерами, не відслідковує ситуацію в Туркменистані. Тим більше що міністру транспорту і зв’язку зробити це не так складно: достатньо просто зайти в Інтернет і переконатися, що в опозиції шансів стати біля керма країни приблизно стільки ж, скільки в Наталії Вітренко.
Версія друга. Приїзд в Україну Худайберди Оразова і Нурмухаммеда Ханамова — результат спецоперації, проведеної проти України спецслужбами третіх країн, зацікавленими в тому, щоб українсько-туркменському газовому співробітництву було покладено край. Адже ні Оразов, ні Ханамов не закликали до дестабілізації Туркменистану ні в Москві, ні у Відні, ні в Софії, а робили це в Києві, який шукає стабільності в отриманні альтернативних російським енергоносіїв.
Цю точку зору поділяють багато українських посадових осіб, які за службовим обов’язком займаються цією справою. Ми не віримо чуткам, відповідно до яких Рудьковський закінчив спецшколу КДБ СРСР. Але цілком можливо, що міністра транспорту використовували «втемну», граючи на певних рисах характеру члена уряду. У цьому зв’язку дуже показовими є коментарі, дані в останніх номерах «ДТ» послом України в Туркменистані Віктором Майком і віце-прем’єр-міністром Володимиром Радченком щодо приїзду в Україну цих «легіонерів». Нагадаємо, що Володимир Майко тоді заявив, що «упевнений лише в одному: це спланована акція, мета якої — погіршення двосторонніх відносин України і Туркменистану».
У минулий четвер і п’ятницю «ДТ» намагалося зв’язатися з Миколою Рудьковським і взяти в нього коментар щодо перебування в Україні туркменських опозиціонерів і розпочатого стосовно нього службового розслідування. У п’ятницю, коли ми додзвонилися до нього, пан Рудьковський, пославшись на нараду, попросив зателефонувати через годину. Ми зателефонували трохи пізніше. Проте зв’язок із міністром транспорту, котрий перебував на борту літака, що летів до Харкова, перервався. Більше він слухавки не брав. Можливо, СБУ пощастить більше: спецслужба днями звернулася до Миколи Рудьковського з проханням відповісти на низку запитань, які стосуються організації приїзду в Україну Худайберди Оразова і Нурмухаммеда Ханамова. Очевидно, що ці відповіді серйозно вплинуть на подальшу долю цього члена кабінету міністрів. І в нинішній ситуації украй цікаво, як поводитимуться прем’єр-міністр Віктор Янукович і голова Верховної Ради Олександр Мороз. Керівництво країни не може ігнорувати порушення, допущені міністром транспорту, і уряд щонайменше має звільнити Рудьковського з його посади. Адже не слід забувати, що внаслідок дій цього міністра під загрозою опинилася національна безпека України в її міжнародному та економічному аспектах. Очевидно, що таке могло статися як через ігнорування норм чиновницької етики, так і через правий нігілізм.
З іншого боку, історія з туркменськими опозиціонерами продемонструвала відсутність системи координації дій українських органів виконавчої влади щодо запобігання подібним інцидентам. МЗС, СБУ, МВС дізналися про приїзд Оразова і Ханамова постфактум. Як і у випадку з приїздом в Україну восени 2005 року лідера Демократичної партії Азербайджану Расула Гулієва (і його подальшого затримання), українська державна машина дала збій. Дипломати, проігнорувавши відомчі інструкції, у терміновому порядку оформили візи. Для порушення правил їм цілком вистачило телефонного дзвінка непрофільного міністра. МВС не поінформувало МЗС про те, що Оразов і Ханамов перебувають у міжнародному розшуку, внаслідок чого їх не було внесено до контрольного списку осіб, приїзд яких в Україну небажаний, а Служба безпеки не володіла інформацією про їхній приїзд. Останнє, до речі, дає ще один привід говорити про ефективність СБУ у відстоюванні національної безпеки України. Адже в цьому відомстві існують спеціальні підрозділи, створені не лише для захисту конституційного ладу, а й для запобігання завданню Україні економічної шкоди. Усе ж таки головне завдання спецслужби — запобігати інцидентам, а не реагувати на них постфактум. Але зараз маємо серйозний прокол у системі національної безпеки, і цю помилку необхідно негайно виправити. Поки що представники МЗС, СБУ, МВС, порадившись, ухвалили вже традиційне рішення відпрацювати механізм взаємодії зовнішньополітичного відомства з українським бюро Інтерполу щодо взаємного інформування про осіб, в’їзд яких в Україну небажаний. Що, утім, не дає нам упевненості в тому, що наша країна в майбутньому буде убезпечена від повторення подібних історій.
Володимир КРАВЧЕНКО “ДТ”
Публiкацiї за темою «Медіа»:
