- Гоголь, зупиняючись у німецьких готелях, підписувався як “Гоголь-українець”. Гоголя не любили в Росії, бо героїчною і красивою показував він Україну, а нерозумною і дикою Московщину. “Киньмо Московщину… Для кого ми працюємо?… Поїдемо до Києва, адже він наш, не їхній”, – писав він у листі до другого українця – Михайла Максимовича, видатного нашого вченого-природознавця, історика, філософа, фольклориста.
Андрій Клюєв: На наступних виборах може статися так, що партія Регіонів буде в опозиції, а БЮТ — при владі.
Наталка Вікуліна:Андрію Петровичу, чи буде нафтогін “Одеса-Броди” працювати не в зворотному напрямку як зараз, а в прямому?
Андрій Клюєв: Ми опрацювали кроки, які потрібно зробити і Україні, і нашим партнерам для того, щоб проект “Одеса-Броди” зміг працювати в прямому напрямку.
У першу чергу потрібно, щоб ми зробили консорціум між тими державами чи тими компаніями, які мають нафту. Консорціум, до якого будуть входити підприємства,що купують нафту, і компанії, котрі нафту транспортують.
Після того, як ми створимо такий консорціум, буде ухвалене політичне рішення працювати в прямому напрямку, і ми тоді ухвалимо законопроект, який у нас уже готовий, законопроект з передачі концесії нафтопроводу “Одеса-Броди”. Цей законопроект ми направимо до Верховної Ради, і після його ухвалення ми зможемо передати в концесію нафтопровід “Одеса-Броди” цьому консорціуму.
- В який термін може бути створений консорціум?
- Що стосується української сторони, то в тримісячний термін ми це можемо розробити.
- А коли консорціум може розпочати роботу?
- За рік це можна зробити. Але ще раз я повторюю: потрібна політична воля інших держав для того, щоб цей проект був реалізований у життя.
- Пане Клюєв, а чи відчуваєте Ви особисту відповідальність за те, що нафтогін “Одеса-Броди” досі працює в зворотному напрямку?
- Я маю особисту відповідальність. Я займався цим проектом наприкінці 2003 року і весь 2004 рік.
На мою думку, цей проект був спочатку так зроблений, що при його експлуатації вже було закладено багато проблем. Потрібно спочатку було розробити організаційні структури експлуатації даного проекту, зробити проект з техніко-економічним обґрунтуванням, а після цього вже будувати цей нафтопровід.
Але було зроблено все таким чином, що спочатку побудували, а потім почали, як завжди, думати, як же його експлуатувати.
- Після створення компанії "УкрГазЕнерго" рік тому "Нафтогаз України” втратив половину заробітку від продажу газу промисловим підприємствам у державі.
Чому Україна пішла на такі збитки? І чому нинішній уряд продовжує користуватися послугами того ж посередника-монополіста?
- Ми в цей час ведемо переговори з РАТ “Газпром” про те, щоб повернутися до тих контрактів, які були підписані в 2003-2004 роках.
- Тобто, ця політика буде змінена?
- На нашу думку, потрібно все ж таки мати контракт напряму між "Нафтогазом України” та РАТ “Газпром”.
- Коли ми можемо чекати на цей контракт?
- На нашу думку, на наступний рік.
- Пане віце-прем’єр-міністре, а яка офіційна участь української держави в “РосУкрЕнерго”?
- 50% у СП “РосУкрЕнерго”, 50% — це засновник НАК "Нафтогаз Україна”.
- А як Ви прокоментуєте чутки про те, що за цим стоять політичні інтереси брата Президента України Петра Ющенка і російського лідера Володимира Путіна?
- Ви знаєте, це більше чутки. Я бачив папери, на паперах написано: 50% — це засновник НАК “Нафтогаз України”.
- Андрію Петровичу, чому Україна вирішила продати півтора мільярди кіловат-годин енергії фірмі в Угорщині "Emfesz", власником якої є Дмитро Фірташ, акціонер "РосУкрЕнерго"?
- Вони дали найбільшу ціну на цьому ринку. Чому я і наполягав на тому, щоб продаж електроенергії на експорт ми робили через аукціон чи через біржу.
Я думаю, на наступний місяць ми вже перші кроки в цьому напрямку зробимо, і буде реалізовувати і купувати українську електроенергію та компанія, яка буде давати найбільшу ціну. От і все.
- Але угорські енергетичні компанії звинувачували український уряд у непрозорості...
- Буде прозоро, чітко, видно. Хто більшу ціну дав — той і купує, хто програв — той не купує.
- Пане Клюєв, яким змістом хоче наповнити київську частину щодо енергетичної співпраці в майбутній розширеній угоді з Євросоюзом?
- У першу чергу це ефективність і безпека постачання нафти й газу в країни Європи. Також, на нашу думку, ми будемо разом з підприємствами, з компаніями Євросоюзу реалізовувати інвестиційні проекти з реконструкції наших електростанцій і нашої газотранспортної системи, інвестиції в підприємства паливно-енергетичного комплексу.
- Україна та ЄС мають розпочати переговори стосовно нової угоди про співпрацю в авіагалузі. Що Ви очікуєте від змісту цієї угоди?
- Що стосується авіаційної галузі, цим займається Міністерство транспорту і Міністерство промислової політики. Створена вже робоча група, яка напрацьовує матеріал для цього переговорного процесу.
- Під час візиту до Брюсселя Ви зустрічалися з представниками Європейського банку реконструкції і розвитку та Європейського інвестиційного банку. Чи принесла ця зустріч конкретні результати?
- Є конкретні результати. Вже на виході проект “Укртранснафти”, на виході проект компанії “Укренерго”. Вже є результати, і ми опрацювали цілу низку проектів, з якими потрібно буде найближчим часом (може, місяць— два місяці) працювати.
- Президент пропонує передати шахти у приватні руки. Яка тут позиція уряду? Яким чином це може відбуватися?
- Ми вже знаємо про те, що коли є на підприємствах вугільної галузі приватна власність, там і ефективно використовується ця власність.
Але ми за те, щоб продовжувати приватизацію вугільних підприємств, але потрібно дуже чітко знати, на яких умовах ці підприємства будуть приватизуватися. Тому що шахта – це не завод, не фабрика, це інше підприємство. І можна як розвивати вугільну шахту, так і дуже-дуже швидко зробити таким чином, що вона не зможе видобувати вугілля.
Тому ми знаємо ці нюанси, і коли будуть інвестиційні конкурси, ми всі ці нюанси будемо вже вписувати в умови інвестиційного конкурсу.
- Тобто, зараз ви будете вивчати специфіку того, як приватизовувати шахти?
- Кожного підприємства. При приватизації шахт потрібно підходити окремо по кожній шахті.
- Минулого року західні інвестори різко критикували Україну за ліцензування і квотування експорту збіжжя. Щойно уряд оголосив, що фактично продовжуватиме ту саму політику. Чи це означає, що антиринкові методи стають нормою у Кабміні?
- Потрібно так було... У нас було два шляхи. Коли прийшов уряд працювати, ні в державному резерві, ні в аграрному фонді не було запасів зернових культур. У нас було два шляхи.
Перший – це зробити таким чином, щоб ввести ліцензування, квотування і зробити таким чином, щоб у державному резерві і в аграрному фонді купувати зерно і закласти у держрезерв і в аграрний фонд це зерно, і зробити так, щоб Україна працювала з зерном і була з хлібом.
Другий шлях - це зробити таким чином, щоб експортувалося зерно за межі України, і Україна, і наші люди залишилися без хліба і зерна.
Ми збирали підприємців, які працюють на цьому ринку. З багатьма домовилися про те, що буде ліцензування, квотування, що це буде прозоро, що квоти і ліцензії будуть розподілятися таким чином, що от скільки експортував у 2005 році, у 2004 році, пропорційно настільки ж буде і квоти, і ліцензії.
Цей механізм опрацьований і з зернотрейдерами, і Міністерство економіки і Міністерство агропромислової політики працює. За цей час ми вже заповнили і державний бюджет, і аграрний фонд. Найближчим часом буде розглядатися питання відміни квотування і ліцензування.
- Тобто, Україна буде грати за правилами ринку в цій галузі?
- Ми будемо грати за правилами ринку. Ще в цей час ми домовляємось з нашими підприємцями, щоб опрацювати, підписати такий же меморандум, як ми підписали з нафтовиками, і зробити таким чином, щоб ми співпрацювали із зернотрейдерами. Як із нафтотрейдерами, так і з зернотрейдерами. Зробимо консультативну раду, і кожен підприємець, який працює на цьому ринку, буде опрацьовувати разом з урядом правила гри на цьому ринку.
- Пане віце-прем’єр-міністре, наступні запитання стосуватимуться політики.
Чи готується ваша партія, Партія регіонів, до виборів, у тому числі і дострокових? Якщо так, то хто цим опікується?
- Ну, в першу чергу партія працює в нормальному режимі, і вона готова в будь-який час до виборів. Це партія. Партія працює. Якщо вона буде працювати від виборів до виборів, то нічого не буде з цієї партії.
Тому Партія регіонів, як і партії соціалістів і комуністів, і "Наша Україна", і БЮТ, ще ціла низка партій, працює. Вона працює весь час... І готова до виборів.
На мою думку, щоб вибори відбулися в цьому році чи в наступному, то для цього немає ніяких важелів.
- Тобто, Ви вважаєте дострокові вибори недоцільними?
- На мою думку, необхідності в цьому на цей час немає.
- А чи маєте Ви якісь симпатії до політичних проектів чи опозиційних сил?
- Ви, напевно, знаєте, що ми спілкуємось і з опозиційними політичними силами, ми конструктивно працюємо з ними. Два тижні тому в парламенті було голосування по законопроекту про Кабінет Міністрів і законопроекту по імперативному мандату, і законопроекту про опозицію.
На мою думку, потрібно, щоб опозиція, партії, які перебувають в опозиції, і партії, які перебувають при владі, співпрацювали. Не потрібно бути ворогами. Потрібно бути партнерами.
Сьогодні Партія регіонів при владі, БЮТ в опозиції. На наступних виборах може статися, що Партія регіонів буде в опозиції, а БЮТ може бути при владі. Може так статися, що і буде двопартійна система. Це теж може статися.
Але ми всі живемо в Україні. Ми всі одне одного знаємо, дружимо, співпраця в нас є. І от якщо ми навчимось, що опозиція і влада — це партнери, а не вороги, то це буде дуже гарно.
На нашу думку, і тиждень тому я розмовляв про це з Прем’єр-міністром, ми готуємо зараз зустріч, яка б була між керівництвом коаліції і керівництвом опозиції. Опрацювати низку питань, поспілкуватися, десь буде критика... Це нормальний робочий процес.
- В яких Ви стосунках із Самообороною Луценка?
- Я дуже гарно знаю Юрія Віталійовича Луценка. Він дуже інтересний і грамотний політик. Я з ним постійно співпрацюю. Не бачу я якихось проблем з Юрієм Віталійовичем. Він фахівець у своїй справі, він знає, яким чином працювати в політиці. Його знає і український народ.
Тому, коли йде критика від Луценка, ця критика буває об’єктивною. Потрібно, щоб ми об’єктивно і реагували на цю критику.
- Деякі оглядачі у Брюсселі кажуть про політичну кризу в Україні. Ви з ними погоджуєтесь?
- На мою думку, я не бачу, щоб була політична криза. Є партії, які при владі, і є партія, яка в опозиції: БЮТ в опозиції, і є коаліція, яка є при владі.
Парламент структурований. Вони в парламенті всі співпрацюють між собою. Закони приймаються, обговорюються, виконуються, опрацьовуються законопроекти. Іде нормальний політичний процес.
- У вашій партії існують суттєві розбіжності та з вашими соратниками по коаліції?
- Суттєвих розбіжностей нема ні з соратниками по коаліції, ні всередині партії. Є дискусії. Це так. Але ці дискусії потрібні. Якщо не буде дискусій, не будуть опрацьовані ці питання і можна ухвалити таке рішення, яке буде не на користь Україні.
- Андрію Петровичу, як ваша партія підтримує вступ України до Євросоюзу? Як Партія регіонів бачить відносини Києва з НАТО?
- Що стосується Євросоюзу, ми, наша партія, готові вступати до Євросоюзу. Але потрібно ще Україні пройти великий шлях для того, щоб вступити до Євросоюзу.
Що стосується НАТО, то ви знаєте нашу програму: ми за те, щоб співпрацювати з НАТО. Після того, як наші виборці після референдуму скажуть, що потрібно Україні вступити до НАТО, ми тоді ухвалимо остаточне політичне рішення, що стосується НАТО.
Але ми за те, щоб співпрацювати і мати партнерські відносини з Євроатлантичним альянсом.
- А представники вашої партії якимось чином спілкуються з представниками НАТО?
- Ну, спілкуються члени Кабінету Міністрів з представниками, і Ви знаєте те, що Віктор Федорович Янукович зустрічався з керівництвом цієї організації, а він лідер Партії регіонів.
Такого безладу ніде немає. Треба, щоб сюди прийшли піночети й навели порядок. Бо в Україні жити соромно. Країна, де не діють закони. Це не демократія, а суцільна вакханалія. У нас безнадійно втрачений етично-моральний стрижень” Іван Марчук
Актуально
22827 переглядів
Публiкацiї за темою «Політмаразми»:
