Богдан Осадчук |
Р. С.: Як Європа, зокрема, Німеччина сприйняла виступ Путіна?
Б. О.: Владімір Путін як колишній офіцер КДБ у Німеччині дуже добре знає психологію німців. Найкраще продемонструвати силу — і тоді німці, яким так імпонує сила, будуть готові не критикувати таких виступів. І так сталося в Мюнхені. Провідна трійка німецьких політиків — Канцлер Анґела Меркель, міністр закордонних прав Франк-Вальтер Штайнмаєр і міністр оборони Франц Йозеф Юнґ — абсолютно не відчинили рота. Не сказали ані критичного слова.
Р. С.: Але була критика з боку американців.
Б. О.: Так, але ми говоримо тепер про європейців, і передовсім про німців.
Р. С.: Чому була такою різною реакція німців та американців?
Б. О.: Про силу я вам уже сказав. Крім того, німці є надзвичайно залежні від поставок газу і нафти з Росії. Це також відіграє колосальну роль. Крім цього, русофільські настрої серед німців не змінилися. Візьміть екс-канцлера Ґергарда Шредера, який тепер є чиновником «Ґазпрому». То нечувана справа, щоб (колишній) глава уряду став чиновником чужої держави.
Р. С.: Чи варто тут було реагувати Україні?
Б. О.: Спершу Віктор Ющенко приїхав до Берліна і мав успіх у розмовах із Анґелою Меркель. Зате його перебування у Мюнхені було суцільним провалом. Він виголосив банальну, нудну промову, яка абсолютно не мала нічого спільного з виступом Путіна. Крім цього, передчасно покинув конференцію, коли там головні виступи відбувалися.
Р. С.: Але Путін також перервав участь, бо їхав на Близький Схід.
Б. О.: Так, але він своє зробив, а Ющенко нічого не зробив. Деякі думали, що, може, Ющенко щось скаже путнього. Не сказав. А скінчилося тим, що виступив із відважною промовою міністр закордонних справ Чехії Карел Шварценберґ, який сказав: «Не погрожуйте нам, бо це вже минулий період і вже немає ніякої зони впливу Росії». Так що чех врятував до певної міри честь європейців.