- гетьман Петро Дорошенко останні двадцять років свого довгого й бурхливого життя прожив у почесному засланні в Росії. Був Вятським воєводою. Отримав від російського царя в маленькому містечку Яропольче (Волоколамський повіт поблизу Москви) помістя - 1000 дворів і пенсію в 1000 карбованців. Там же він і помер 9 листопада 1698 року, де і був похований. Був тричі одружений, мав двох дочок і трьох синів. Його правнучкою, по лінії останнього шлюбу з Агафією Єропкиною, була .... дружина Олександра Пушкіна – Наталя Гончарова...
Юрій Шилов проводить оглядову екскурсію для гостей музею
Відкритий нещодавно МУЗЕЙ «Прадавні Аратта – Україна», знаходиться у селі Трипілля, поблизу якого більше ста років тому київський краєзнавець В. Хвойка відкрив трипільську археологічну культуру – комплекс речових залишків апофеозу Аратти.
Аратта Дунайсько-Дніпровського регіону була найдавнішою в світі докласовою, общинною державою. Перші писемні згадки про неї є в Кам’яній Могилі, що на Запоріжжі; останні – у свідченнях арабських мандрівників про Русь ІХ-ХІ століть. В Україні і досі існують місцина Артаплот та місто Оратів.
Музей “Аратта-Україна” - це перший в країні приватний музей. Його засновники: колекціонер О. С. Поліщук, підприємець В. М. Лазоренко, історик Ю. О. Шилов, художник А. В. Гайдамака. Всі четверо – вихідці з різних областей України. Засновники втілюють «голос народу», просвічений дослідженнями В. М. Даниленка, Б. О. Рибакова та інших авторитетних істориків останніх десятиліть. Знаючи про дві лінії історіографії - народну, історична пам’ять якої спирається на общинну традицію, та офіційну, парадігма якої не виходить за межі класових формацій, засновники музею надали перевагу першій із них. В цьому якісна відмінність їхнього музею від існуючих державних.
Значення старожитностей Аратти-Трипілля, представлених у музеї, найліпше характеризують такі висловлення (із документального фільму «Час збирати каміння…» режисера Ю. Вересоцького. – Київ, 2004):
«Це не тільки ваша спадщина. Це, по-моєму, загальнолюдська спадщина (...) Коли тут трипільці створили унікальну культуру, тоді в нас у Німеччині усе ще жили в дикому лісі. Так що я сам пишаюся, що працюю в вашій країні, де корені такі глибокі. Уся європейська культура, я так вважаю, пов'язана з тим, що тут відбулося багато тисячоліть тому. Так що це не тільки ваша, ця загальнолюдська спадщина. Тому мені дуже хотілося б, щоб з цими експонатами познайомилося якнайбільше людей» (Д. Штюдеманн, Надзвичайний і Повноважний посол Німеччини в Україні).
«Після побаченого можна ставити питання, де початок цивілізації. Нас привчили, що на Близькому Сході. Тепер ми можемо казати, що колиска світової цивілізації – це Україна» (Едуард Ходос, письменник, м. Харьків).
Особливість музею «Аратта – Україна» полягає у висвітлюванні коренів як української, так і загальнолюдської цивілізації-державності, яка за історичною пам’яттю народа та новітніми науковими дослідженнями стоїть не на рабовласництві (як вважають офіційні доктрини і біблійного, і марксистського походження), а на общинних засадах «свободи, братерства і рівності древніх родів». Отже цивілізацію не слід нищити «кінцем світу» чи «пожежою світової революції»; слід, навпаки, підживити одвічну гармонійність та людяність цивілізації. Це є провідною думкою і засновників музею, і музейної експозиції.
Експозиційний план музею «АРАТТА – УКРАЇНА»
Головна ідея: донести до відвідувачів відчуття і розуміння
1) специфіки найпершої в світі держави – Аратти (зали 1-2);
2) спорідненості культур Аратти (VІI-III тис. до н. е.) та України XIX-XXI ст. Дунайсько-Дніпровського регіону (зали 3-4).
АРАТТА – найдавніша в світі держава, що виникла в Дунайсько-Дніпровському регіоні в 7000-6200 роках до н. е. Перші згадки про Аратту містяться в літописі Кам’яної Могили та епічних поемах слов’янської Веди. Археологічні залишки розквіту Аратти зосереджені в культурі Трипілля (5400-2200 рр. до н. е.). Будучі ядром індоєвропейської спільноти, Аратта – разом із розселенням індоєвропейських племен – створювала свої форпости у Закавказзі, Пенджабі, Елладі, Етрурії. Ці форпости ставали основами формування Шумеру, Індії, Греції, Риму.
Останні писемні свідоцтва про АРТУ-АРСАНІЮ Дніпровсько-Кубанського регіону пов’язані з Руссю ІХ-ХІ століть. Тоді ж починаються згадки про УКРАЇНУ, на теренах якої досі існують Артаплот і Оратів. Згадки про пенджабську Аратту, споріднену з українською Балаховщиною, уриваються у І ст. – але перетікають у БГАРАТУ, як і понині називається Індія.
ЗАЛА 1:
АРАТТА – ШУ-НУН – АРІАН
у археологічних культурах VІ-III тис. до н. е. Трипілля, Кам’яної Могили, курганів-могил
Розквіт АРАТТИ, найпершої в світі держави, більш відомий нині під умовною назвою “трипільська археологічна культура”. Так назвав її, за раскопками 1896-1899 рр. біля с. Трипілля, київський археолог Вікентій Хвойка. Сучасні дослідники виділяють у культурі Трипілля етапи А (5400-4600), В (4600-3700), С (3700-2750-2200 рр. до н. е.).
На рубежі етапів А і В лісостепової культури Трипілля (тобто Аратти першої половини V тис. до н. е.) починається її активне співіснування зі степовими культурами – що призвело до формування АРІАНУ (із 5000-4600 р. до н. е.). Ця преддержавна спільнота аріїв умовно називається індо-іранською частиною індо-європейської спільноти. “Індо-іранці” другої половини ІІ тис. до н. е. – першої половини І тис. н. е. представлені кіммерійцями, скіфами, сарматами тощо. Останні писемні згадки про Дандарію (сучасна Тендра за Буго-Дніпровським лиманом) датуються ІІ-ІV століттями. Спадкоємцями тієї “Жезлоносної Арії” стали поляни й кияни наступної Русі – України.
Вузлові моменти експозиції:
ЗОДІАКАЛЬНІ КАЛЕНДАРІ археологічних культур Трипілля і Майкопу
Зображення місцевих човнів і ковчегів Північного Причорномор’я,
а також суден месопотамсько-єгипетського і крито-мікенського типів VII–I тис. до н. е.
В центрі композиції – боротьба між Артемідою й Оріоном за душу Зевса,
втілену в сузір’я Великого Пса. Сюжет має відповідності в міфології давньогрецької Трої.
ЛЮДИНОПОДІБНІ ПЕРСОНАЖІ МІФОРИТУАЛІВ Аратти і Аріану зліва направо:
- ритуальні танці араттів;
- жертвоприношення аріїв;
- статуя аратто-арійського БОГА Вішну Праджапаті – ‘Всеохоплюючого Батька істот’.
КЕРАМІКА з АРІЙСЬКИХ КУРГАНІВ- МОГИЛ археологічних культур ІV- II тис. до н. е.
КІММЕРІЙЦІ та СКІФИ – нащадки аріїв
ЗАЛА 2:
АРХЕТИПИ у культурі ТРИПІЛЛЯ
Державність АРАТТИ (із 7000-5400 рр. до н. е.) була общинною, “первіснокомуністичною”; вона втілювала Золотий Вік людства. Відповідно до цього, культура Аратти зберігала образно-інтуїтивну основу з надзвичайно виразними архетипами зачаття, ембріону, народження тощо, а також із календарями сільськогосподарського циклу. Ця особливість залишається характерною для української та інших народних культур індоєвропейської спільноти.
Культура класової, зокрема, рабовласницької державності наступних Шумеру, Єгипту та ін. (із 3400-3000 рр. до н. е.) якісно відмінна. Вона вторинна відносно араттської й народної культури загалом – бо стоїть на логіко-аналітичній основі, що протистоїть архетипам, а згодом і природнім календарям.
Вузлові моменти експозиції:
ПРАМАТІР СВІТУ
зліва направо:
- зображення з малоазійського храму 7000-6200 рр. до н. е., вкрите копією літопису із наддніпрянської Кам’яної Могили;
- статуетка трипільської археологічної культури;
- українська писанка із зображенням Берегині, канон якої сягає 6680 р. до н. е.;
- скіфо-античне зображення “змієногої Богині”.
Орнаментика посуду, розміщенного під зображеннями ПРАМАТЕРІ VII–I тис. до н. е., відображує архетипи зачаття, ембріону, народження.
БАТЬКО-НЕБО і МАТІР-ЗЕМЛЯ - трипільські сполучення голови Небесного Бика (знака зодіакального сузір’я Тельця) та Праматері Світу, що уосіблює Землю.
Орнаментика посуду, розміщеного під зображеннями V–IІІ тис. до н. е.,
поєднує архетипи з календарями, що містять символіку Місяця, Сонця, Тельця, Псів, Супарни, Божого Шляху, а також Неба–Землі–Потойбіччя.
БУДОВА СВІТУ у архетипах і символах:
- хрест – знак вогню, Сонця, чотирьохбічності світу;
- свастя – знак коловороту Сонця, року і Всесвіту;
- зірки – знаки місяців року, повного або його частини.
Календарна символіка, поєднана з архетипами “тунеля Безсмертя” і “Небесної діжі”, у орнаментиці чародійних чаш та біноклевидих посудин.
ХЛІБОРОБСЬКА СИМВОЛІКА Аратти і України
Трипільська модель хлібини – і святкова паляниця;календарні зображення птахів на трипільській посудині – і рушник з птахами на вершині Всесвітнього Древа.
ЗАЛА 3:
ХЛІБОРОБСЬКА СВІТЛИЦЯ
араттів і українців VI тис. до н. е. – ІІ тис. н. е.
В АРАТТІ склався звичай періодичного (напевно, через 3 на IV покоління) самоспалення-оновлення дерев’яних міст та сіл. Тому вироби з дерева, тканин тощо археології відомі недостатньо. Подібні речі збереглися в етнографії УКРАЇНИ.
Араттську традицію печі, яка сполучалася з хрещатим вівтарем, відображують українські випечені хліби-короваї. Сніп Дідуха передає прадавній вигляд покуття. Весільні скрині для приданного нареченою донесли символіку як араттських храмів так і арійських кибиток. Весільні сорочки донесли аратто-арійські зображення берегинь і сварг, а побутові миски – змій-оберегів тощо. Давнина традиції та вигляд плетених посудин сягають ще дотрипільських часів VIII тис. до н. е., коли люди не знали кераміки.
Вузлові моменти експозиції:
ПІЧ і ВІВТАР та ХРЕЩЕНСЬКА КУПЕЛЬ
Відтворено за ритуальними моделями і археологічними реконструкціями жител араттів-“трипільців” VI-ІІІ тис. до н. е. (до Різдва Христова).
Араттський звичай православного хрещення (від прадавнього *kresati – викрешувати вогонь при обробці кременю) зберігається в Україні поряд із християнським.
СВЯТКОВІ КОРОВАЇ з символікою Сонця й вогню (хрести) та архетипів зачаття, народження тощо (калачі й кулічі).
ВЕСІЛЬНА СКРИНЯ НАРЕЧЕНОЇ з символікою араттського храма .
Прикрашена Берегинею та календарними символами.
ВЕСІЛЬНА СКРИНЯ НАРЕЧЕНОЇ з символікою арійської кибитки.
Прикрашена “народною іконою” з Козаком Мамаєм (спадкоємцем першопредка-Богатиря й Гандхарви-спасителя) та календарними символами.
ТРИПІЛЬСЬКА ТРАДИЦІЯ в орнаментиці українських мисок.
“Змій Врітра” (Воротар українських веснянок) в оточенні хрестоподібного “Вали” (предтечі давньослов’янського Велеса) та ін. Цей міфоритуал, що відображує архетип зачаття, є головним у ведичній культурі араттів, аріїв, слов’ян, індійців та інших народів “індо-європейської мовної спільноти”.
ЗАЛА 4:
ПОЛОТНЯНІ ВИРОБИ УКРАЇНЦІВ
із традиційною символікою свастя, календарів, берегинь, родючості.
Юрій Шилов розповідає про державу Аратта - Трипільську цивілізацію на відкритті музею “Прадавня Аратта - Україна”
Актуально
106597 переглядів
До теми:
