- Гоголь, зупиняючись у німецьких готелях, підписувався як “Гоголь-українець”. Гоголя не любили в Росії, бо героїчною і красивою показував він Україну, а нерозумною і дикою Московщину. “Киньмо Московщину… Для кого ми працюємо?… Поїдемо до Києва, адже він наш, не їхній”, – писав він у листі до другого українця – Михайла Максимовича, видатного нашого вченого-природознавця, історика, філософа, фольклориста.
Борис Возницький: У людей є все – дачі, машини. Не вистачає тільки замку
В Україні - понад півтора тисячі замків. І з кожним днем вони набирають все більшої популярності серед туристів – як своїх, так і з-за кордону. Відтак напівзабуті державою безцінні старовинні споруди можуть приносити мільйонні прибутки - як це є, скажімо, в Європі. Але в Україні процес зворотній. Здається, офиційна влада намагається чимшвидше здихатись старовини.
Борис Возницький – людина, яка практично все своє життя опікується пам´ятками архітектури, до яких належать і замки. Найбільше років і сил Борис Григорович на посаді директора Львівської галереї мистецтв віддав трьом українським замкам – Олеському, Золочівському і Підгорецькому, які сьогодні приймають найбільше туристів. Завдяки йому ці історичні споруди почали відроджуватися, і приносити перші прибутки. А нещодавно під його опіку передали ще й Свірзький замок, який перебуває в напівживому стані. Про перспективи і скандали довкола українських замків Борис Возницький розповів в інтерв´ю "Газеті по-київськи".
- Борисе Григоровичу, сьогодні активно на державному рівні обговорюється можливість передачі замків в концесію. Зокрема, така перспектива постала перед Свіржським замком. Це на краще, чи на гірше?
- Щодо концесії, то в нас нема такого закону. В концесію можна передати сміттєзвалища, дороги, порти. Але не замки. Натомість є указ президента про охорону пам´яток, затверджений список замків, що не підлягають приватизації. Через те, що приватизація пам´яток заборонена, починають шукати, як обійти закон і урвати Свіржський замок. От Львівська облрада і вигадала віддати його в концесію. Більше 30 років ним займається Спілка архітекторів, на плечах якої 85% робіт. Зрозуміло через відчутність фінансування, два з половиною роки в замку ніякі роботи не проводяться. Охорони нема, вікна повибивали, він зараз повністю безгосподарний. Львівська галерея мистецтв зі Спілкою архітекторів уклали договір про сумісне використання замку. Спілка планує використовувати замок як будинок творчих працівників. Ми підтримали їх в цьому намірі.
- Відомі імена осіб, яким планують передати замки?
- Поки що це тримають в таємниці. В облраді кажуть, є кілька кандидатур, серед яких буде влаштовано конкурс. Та це все комедія. Думаю, тут працює інший підхід: у людей все є – дачі, гроші, машини. Ще тільки замку не вистачає.
Поки в історії українських замків – тільки негативні історії з приватизації. Взяти хоча б палац в Старому Роздолі Лянцкоронського XVIII-XIX ст., який купив бізнесмен з Києва (один з топ-менеджерів «Нафтогазу») за 460 тисяч гривень (це разом з парком у 12 гектарів!). А заробив на ньому - за нашими підрахунками $4 млн. Адже перше, що почав робити цей бізнесмен – демонтувати з інтер´єру палацу цінні речі. Зокрема, 13 рельєфів – копії старих інтер´єрів Греції та Риму. А мармурові автентичні рельєфи Богоматері XVII ст. і портрет Данте він вивіз до Києва. Вже 4 роки нікого не турбує доля цих скарбів. Нікому невідомо, де продані вони вже, чи ні.
- Тобто ви проти приватизації?
- Можна і в оренду давати, можна і приватизувати. Але щоб власник потім займався цим замком. Якщо київський бізнесмен приватизував замок, він повинен був скласти документацію і почати реставрацію. Робить він там будинок відпочинку, чи готель - його справа. Але пройшло 4 роки, і там нічого не робиться, дах завалився. За таке законом передбачено відповідальність: якщо власник нічого не робить, то його треба штрафувати. Штраф – до тисячі мінімальних окладів. Якщо власник й далі нічого не робить, то через суд замок можна забрати. Адже це державні пам´ятки.
- Як сьогодні з державним фінансуванням замків?
- Нюанси виділення коштів на пам´ятки пов´язані передовсім з тим, в чиєму підпорядкуванні вони перебувають. Скільки я себе пам´ятаю, ми завжди боролися за те, щоб пам´ятки належали комусь одному – міністрові культури чи міністрові будівництва. Саме через цю незрозумілу ситуацію знищено стільки пам´яток в Україні. Нарешті в 2000 році вийшов указ президента Кучми, згідно з яким пам´ятки переходять до Міністерства культури. Проте до цього часу указ не виконано. Тобто гроші є, але їх не хочуть передавати через міністерську плутанину.
Наприклад, на 2007-й рік на Підгорецький замок виділили 1 мільйон 700 тисяч гривень. На інші замки не виділили. Нещодавно пише мені Львівська обладміністрація, що, мовляв, ми вам минулого року виділили 300 тисяч на Золочівський замок, і на Олеський. Але ж ми цих грошей не отримали! Проблема ще й в тому, що гроші виділяються на початку року, але вони можуть прийти в жовтні. Отак було минулого року. Виділили 1 мільйон 86 тисяч гривень на Підгорецький замок в жовтні, і їх треба було освоїти за 2 місяці. А що можна зробити за такий короткий час?
- У вас немає наміру відкрити туристичне бюро при Львівській галереї мистецтв?
- У Львові сьогодні функціонує близько 100 турфірм, які возять туристів по замках. Ми з цього заробляємо по 6 гривень з людини, а фірма – 94. Підняти ціни на відвідування замків ми не можемо - люди завжди бояться будь-якого зростання цін на послуги. А туристичні фірми на нас непогано заробляють. В ситуації, коли ми відреставруємо замки, відкриємо при галереї своє туристичне бюро, можемо самі організовувати тури по замках і розповідати їх історію. Тоді не потрібним буде державне фінансування замків.
- А з відомих багатих людей в Україні ніхто не виявляв бажання стати меценатом відродження замків?
- Інтерес у депутатів є. Але рідко. Поки на моєму віку єдиний приклад - депутат Верховної Ради Петро Писарчук, який два роки тому взявся за реставрацію величезної оборонної споруди перед Золочівським замком - равеліну. Це таке укріплення перед воротами. Я не питав його, скільки він туди вклав грошей. Але за моїми підрахунками, це більше 10 мільйонів гривень. Зараз депутат питає, що робити далі. Він запропонував спонсорувати реставрацію фасадів Золочівського замку. Я попросив зробити інтер´єри і фасади.
Хоча зізнаюсь, ми більше шукаємо меценатів за кордоном. Недавно подали заявку на японський грант, де Японія виділяє 2 мільйони євро на українські пам´ятки. Якщо нам виділять ці гроші на Золочівський замок, ми за рік закінчимо реставрацію.
- Які прибутки приносять сьогодні замки "Золотої підкови"?
- До Підгорецького, Олеського і Золочівського замку зараз приїжджає так багато людей, що жоден музей Львова не має стільки відвідувачів. Дуже багато туристів із Східної України – з Донбасу, Дніпропетровська, Одеси. От нещодавно був цілий потяг з Одеси – 500 чоловік. Вони їздили по замках, і за день ми заробили з них 350 тисяч гривень. Маючи вже якісь доходи, ми можемо щось купити для замку, зробити ремонт. Коли наші замки будуть повністю готові приймати туристів, тобто повністю буде завершено реставрацію, то нам не треба буде державних коштів.
Ми в 1975 році відкрили в Олеському замку музей українського мистецтва. Він діє вже більше 30 років. Тепер взяли Золочівський замок, в якому відкрили один корпус – Китайський палац. І зараз закінчуємо реставрацію Великого палацу. Тепер ми взяли ще Підгорецький замок, в який нікого наразі не впускаємо. Золочівський і Олеський замки можуть вже самі себе утримувати.
Говорячи про прибутки, які можуть приносити замки, я завжди згадую замок Нойшванштайн в Баварії, який збудував імператор Людовік ІІ. Він був закоханий в будівництво, а його втопили в озері за те, що він витрачав багато державних грошей – то замок побудував, то театр в Мюнхені. Баварський уряд звинуватив його в тому, що він розтринькує державні гроші. Людовік ІІ на цей замок віддав 6 мільйонів марок. А зараз Нойшванштайн заробляє щорічно 8 мільйонів. Тут люди стоять біля замку зранку до вечора в черзі.
- Ви говорили з президентом Ющенком про те, щоб задіяти Підгорецький замок для офіційних зустрічей урядових делегацій. Що сказав про це Президент?
- Говорив. Йому сподобалась ідея. Підгорецький замок – найкрасивіший палац середньовічної Європи. Його постійно відвідували імператори. Наприклад, побував там австрійський імператор Франц Йосиф, російський імператор Петро І, генерал Брусілов, гетьман Мазепа, Іван Франко. Петро І, до речі, саме в Підгорецькому замку вперше побачив Європу, і збудував за зразком Підгорецького замку Петропавлівську фортецю.
Це був другий за значимістю після Вавеля замок у Польщі. Під час Другої світової війни німці зробили там військовий госпіталь, потім школу. В 40-х роках на замок впав снаряд і трохи розбив його. Після війни в замку був санаторій. А в 90-х ми почали там реставраційні роботи. Ми б хотіли зробити Підгорецький замок місцем зустрічі урядових делегацій зі всієї Європи. Це дуже гарне місце. Перед замком стоїть храм, найстарішй готель в Україні – Гетьманський заїзд, в якому ночував Оноре де Бальзак, коли їхав на Житомирщину. А неподалік замку знаходиться городище Пліснесько, де, згідно з недавнім відкриттям вчених, народилася княгиня Ольга.
Від Трипілля українці як солідаристи тяжіють до кооперативної співпраці, але у 1929 році більшовики перетворили на колгоспи та радгоспи численні сільськогосподарські товариства, машинові товариства, товариства спільного оброблення землі, тощо...” Юрій Липа
Актуально
63963 перегляди
Публiкацiї за темою «Музеї та заповідники»:
