|
У гурт ”Брати Гадюкіни” Павло Крохмальов прийшов 1990 року (фото: Євген КОЛЕСНИК) |
Павло Крохмальов, - один із “братів Гадюкіних”, знімає у Києві двокімнатну квартиру та пише музику для фільмів, телебачення та реклами.Павло Крохмальов, 42 роки, був клавішником у гурті ”Брати Гадюкіни”. Разом із басистом Ігорем Мельничуком 10 років тому створив студію звукозапису ”Гадюкіни Рекордз”. Вона розташована на території кіностудії імені Довженка в Києві.
— Ідіть прямо, потім ліворуч, — каже сивий вахтер із ротом, набитим їжею. — На їхніх дверях мають бути труби.
На вході до студії наклеєний автомобільний знак: дудочка перекреслена червоною смугою — ”гудіти заборонено”. Крохмальов пропонує каву й веде до звукозаписувальної кімнати.
— Записуємо музику для кіно, телеканалів, для реклам. Уже сім років оформлюємо музичні заставки ”1+1”. Для СТБ пишемо п’ять років, для ”Інтера” робимо музику на блоки новин.
- Пісні також записуєте?
— Ні, тільки якщо пісня є в кіно. Ми вирішили, що не будемо писати естраду, бо це багато хто робить.
1989-го на фестивалі ”Червона рута” гурт ”Брати Гадюкіни” зайняв друге місце. Першою була Віка Врадій. До ”Червоної рути” вони деякий час працювали разом.
— Я із Вікою не працював, бо прийшов до гурту 1990 року. Тоді її вже не було. Віка зараз живе в Америці, недавно приїжджала. Розповідала про 11 вересня 2001-го в Америці. Казала, що мала їхати у той офіс, який завалився, на співбесіду, але проспала. Сестричкою Віку назвали журналісти, бо ми були ”брати”, а вона ніби сестра. Хоч серед нас не було жодного брата. Кузя (Сергій Кузьминський, соліст гурту. — ”ГПУ”) писав для неї пісні.
- А зараз чим займається?
— Він — талановитий діджей, працює в московських клубах.
- Кажуть, Кузьминський лікувався від наркотиків.
— Так, у Бельгії рік був, там у нас є друзі. Сергій вилікувався, потовстішав, з рожевими щічками, — Павло плескає себе по обличчю. — Добре себе почуває.
- Ви теж вживали наркотики?
— Мене Бог милував. Я боюся уколів. Як бачу кров, можу знепритомніти.
 |
“Брати Гадюкіни” в Києві. 20 січня 2006 року (фото - Валерій Колосюк) |
Павло згадує початок 1990-х.
— Ми грали у важкий час, не було де придбати інструменти, — каже. — У магазинах їх не було, то купували у спекулянтів, за валюту. За це можна було загриміти в тюрягу, бо КДБ працювало професійно. Перші мої японські клавіші коштували більше, ніж ”жигулі” — 7 тисяч рублів. Я мав вибір: купити машину або інструмент.
1995 року гурт розпався. Возити на концерти 12 артистів стало дорого, гонорари впали. Крохмальов із Мельничуком подалися до Києва, розпочали власну справу. А 20 січня минулого року ”Брати Гадюкіни” виступили у столичному Палаці спорту.
— Нас зібрав Овдій Піналов, він тримає мережу гральних автоматів ”Метро-Джекпот”, був спонсором. На нас прийшло 12 тисяч людей. Потім ми ще пару виступів зробили у Львові. Із ”Джанкой Бразерс” взяли тромбоніста, трубача, саксофоніста й гітариста. У нас ще є дві бек-вокалістки. От Альона Романовська недавно вернулась із ”Євробачення” — вона на беках у Данилка. Ми її запрошуємо, як потрібен жіночий вокал.
- З Данилком дружите?
— Як бачимось, то спілкуємось. Я його поважаю, бо він дуже талановитий. Мовчить, мовчить, а потім за дві секунди робить те, що треба, і йде.
Крохмальов народився у Львові, але розмовляє російською.
— Батьки в мене російськомовні. Мама Рима Анатоліївна з Владимирської області, батько Петро Степанович — з Уралу. Колись їздили із гуртом у тур по Європі, — згадує Павло. — У Франції жили у сім’ях. Я потрапив до родини Стефана, його батько був бандерівцем. От тоді я говорив українською, боявся щось сказати російською. Стефан возив нас до ресторанів, запропонував український. Я із собою привіз пляшку горілки, поставив на стіл, а директор ресторану виніс таку ж пляшку. Тоді я свою забрав назад. Коли ми їхали від Стефана, він дав нам 300 фунтів і каже: ”Хлопці, візьміть, я бачу, що вам треба”.
- Сім’ю маєте?
— З актрисою Ілоною Бойко вісім років живемо у цивільному шлюбі. Вона знімалась у фільмі ”Якщо я не повернусь”. Але зараз не працює. Вивчає англійську мову, готує дуже смачні супи. Дітей поки що не маємо, але хочемо.
Павло каже, що знімає у Києві двокімнатну квартиру.
— Не купую, бо грошей немає, — додає.
Актуально
70938 переглядів
Публiкацiї за темою «Музика та виконавці»:
