До старожила села Сомин Турійського району на Волині Івана Ковальчука приїздять діти з літніх таборів, щоб послухати історії про озерне чудовисько (фото: Валентин Люпа) |
— Там не клює риба, не співають пташки. То гибле місце, — розповідає доглядач місцевого лісництва Володимир Прокопчук, 52 роки.
Шестигектарне озеро сховане в лісовій гущавині за 2 км од села. Вечір, тиша. Узбережжя заросле — немає витоптаних місць для пікніків, саморобних цегляних мангалів. Хмари комарів. 84-річний Іван Ковальчук у кашкеті й товстій бавовняній сорочці мне самокрутку, топче кирзовими чоботами порослу мохом багнюку. Раптом зашарудів очерет, щось зойкнуло.
— Нє-є, то не звір, — заперечливо хитає головою дід Іван і чиркає сірником. — То якась приблудна дика качка. Чудище стогне і хрипить.
Уперше про загадкову істоту в Сомині засвідчив староста сусіднього села Луків наприкінці ХІХ століття. Він писав до Варшави, що соминці не платять податки з ловлі риби. Пояснюють це тим, що у воді живе змій, який пожирає рибу і нападає на худобу. Поляки спорядили експедицію на озеро. Однак завадила Перша світова війна.
Іван Ковальчук зостався єдиним свідком, що бачив понівечену чудовищем людину. Одного разу соминець погнав поїти волів до озера. Завів подалі у воду. Сам стояв на березі — мух відганяв. Раптом із озера вистрибнув величезний звір, схопив чоловіка за ногу і потягнув на глибину. Той почав кричати і відбиватися. Збіглися селяни, та побоялися лізти у воду. Перелякані воли кинулися на берег. Чоловік устиг схопитися за роги худоби, потім вискочив на спину вола. Так вибрався на берег.
— Дядько Петро всім показував шрами на нозі від лап того чудовиська, — дід ляскає себе по колінах і хреститься.
Удруге вистежити чудовисько намагалися за німецької окупації. 1942 року до Сомина приїхали з десяток військових вантажівок із солдатами. Вони оточили озеро, повитягували з машин човни і водолазне спорядження, а місцеві поліцаї два дні не випускали селян із хат. Від експедиції на березі залишилися довгі сіті, скручені з металевого дроту.
— Батько розповідав про відставного солдата Мартинюка, героя російсько-японської війни, — згадує дід Іван. — Чоловік пішов купатися на озеро і втрапив у лапи звіра. Видерся живим, але за тиждень помер. То перед сконом розказував, що то була велика ящірка, більше за бика вгодована. Голова змії, тулуб у лусці, а лапи з кігтями.
Востаннє чудовисько бачили 30 років тому. Воно напало на п’яного конюха Степана. Той на березі випасав кобилу, приліг і заснув. Надвечір із води виліз звір, схожий на крокодила. Обнюхав Степана. Тим часом за 200 м із лісу вийшли грибники. Почали кричати, махати руками. Тварюка нібито відкрила пащу — а там жодного зуба.
— Люди міркують, що то величезний сом, — каже дослідник соминського чудовиська 50-річний Валентин Люпа з Луцька. — Соми можуть вилазити на берег на великих міцних плавниках. А рибини тут знатні. Тутешній рибак Олексій Рудинець піймав в озері сома під два метри. Більше 90 кіло заважив.
Учені припускають, що в Сомині живе доісторична прісноводна акула. Вона нібито пережила льодовиковий період. На користь цієї версії свідчать археологічні знахідки, каже радник Інституту археології НАН України Валентин Волонтай. Волинські селяни часто викопують на городах закам’янілі зуби і кістки древніх риб. А в селі Дуліби Турійського району знайшли майже цілий скелет доісторичної прісноводної акули.
Глибина озера Сомин подекуди сягає 56 м. У ньому є карстові підводні печери, які називають бездонними. Люди вважають, що саме в тих порожнинах живе чудовисько.
Поліська низовина утворилася на дні прадавнього прісноводного моря. Понад 260 волинських озер є залишками тієї пересохлої водойми. Карстові озера з’єднані між собою підземними ходами і ріками. Наприклад, посеред найбільшого українського озера Світязь виригають сотні тонн води два джерела діаметром 30 м кожне. Через них в озеро потрапляє диковинна риба і невластиві цій місцевості мінерали. Не виключено, що тими підземними ходами мігрує і соминське чудовисько.
Ним знову зацікавилися польські науковці. Можливо, цього літа вони продовжать експедицію, перервану війною 1914 року.