ПРЕЗИДЕНТ ПРИЙШОВ СПОНТАННО, ПОРОЗДАВАВ АВТОГРАФИ, СКУПИВ ПОЛОВИНУ БАЗАРУ
Олегу, поділіться, будь ласка, своїми враженнями від чергового фестивалю «Країна мрій»...
Знаєте, я помітив таку статистику: набагато більша кількість людей порівняно з минулим роком мені особисто сказали: “Дякую, нам дуже сподобалося». На жаль, набагато менше було людей в етнічному одязі. Я маю щодо цього свою версію – ми мали гарну рекламу, і завдяки їй на наш фестиваль зазирнула публіка, яка не дуже в курсі справи, ці люди не знають, який стрій потрібно одягати. Таких відвідувачів можна назвати неофітами «Країни мрій», “абітурою”.
Вважаю, що у виборі артистів ми стали професіоналами… І все більше й більше гризу собі лікті від того, що дев’яносто відсотків артистів я не можу побачити й почути під час фестивалю, бо весь час якісь клопоти. Але ті, яких побачив, – це дуже якісні артисти.
Усе просто супер. Потрібно продовжувати.
Наскільки мені відомо, дуже довго проведення фестивалю «Країна мрій» стояло під знаком запитання. У чому була проблема?
Справа в тому, що є такий інформаційний простір, який особисто мені уявляється як якийсь хаос. У нас відмінився фестиваль «Рок-Січ» – це абсолютно інший фестиваль, – а в людей у голові все змішалося, вони віднесли це до «Країни мрій»...
А щодо «Країни мрій», то ми ще взимку на кожних своїх “Вечорницях” казали, що фестиваль відбудеться.
Але в людей є підсвідоме апокаліптичне мислення – усе закінчилося, усе пропало, катастрофа і т.д., і мас-медіа на цьому чіпляє людей.
За масштабом цьогорічний фестиваль якось відрізнявся від торішнього?
За формою фестиваль не відрізнявся від торішнього, за винятком купальської ходи – від Андріївського узвозу до Співочого поля, – якою ми дуже пишаємося. Це наша нова, як люблять писати в гламурних виданнях, фішка. Ще однією новинкою на цьогорічному фестивалі були козацькі забави, що мали шалений успіх. Ми обов’язково повторимо це наступного року...
А за складом учасників?
Учасники – це інше. У нас щороку оновлюються учасники, і лише за рідкісним винятком можна взяти учать повторно.
Знаєте, мені дуже дивно, коли дивлюся на якийсь сайт і там люди пишуть: «О, торік були такі-то виконавці, вони були такі класні, а цього року я їх не побачу, мабуть, буде якийсь відстій».
Але торік вони їх теж уперше побачили… І саме в тому й полягає зміст фестивалю, аби щоразу запрошувати нових і нових.
Це ж не якийсь міжсобойчік, а це фестиваль, який пропонує завжди нові імена. І слава Богу, що вони є – у нас в Україні й у світі.
Люди іноді мають тенденцію до консервативного мислення, вони бояться чогось нового. Але життя – це постійний рух.
Ми консервуємо саму форму фестивалю, але пропонуємо нових виконавців.
«Країну мрій» відвідав Президент України. Його було офіційно запрошено, чи він завітав за власною ініціативою?
За власною ініціативою.
Віктор Ющенко – демократична інтелігентна людина, він прийшов на фестиваль і не вийшов на сцену, не перетягнув увагу від артистів на себе.
Президент захотів просто відвідати фестиваль, тому прийшов спонтанно, дуже скромно пройшовся, пороздавав автографи, скупив половину базару… Ми дуже тепло привіталися, усе відбулося душевно й демократично.
Гадаю, не кожен політик у змозі діяти настільки по-людськи.
А хто з ще з політиків був на фестивалі?
Політиків було багато, але всі інкогніто. Їх офіційно ніхто не запрошував.
По телевізору крутять рекламний ролик “Кока-коли”, у якому знялися Ви. Що Ви більше любите, кока-колу чи гонорар?
Я знявся в цій рекламі, тому що в нас, можна так сказати, рік співпраці з "Кока-колою", і суть цієї співпраці – фестиваль "Країна мрій". Ми дуже довго спілкувалися з українськими представниками "Кока-коли"… Вони довели, що хочуть підтримати українську традицію і хотіли б представити свій бренд як традиційний, український...
Але життя творче, соціальне, економічне – це є співпраця і компроміси. Іноді ми на якусь співпрацю йдемо, іноді ні. Інколи на якісь компроміси ми йдемо, інколи не йдемо. Тут я зміг піти на певний компроміс – знятися у цій рекламі, а потім працювати з "Кока-колою" над фестивалем "Країна мрій" – це все однин ланцюг.
Я ЕСТРАДУ НЕ ПОВАЖАЮ, НЕ СЛУХАЮ ЇЇ, І ВЗАГАЛІ ВВАЖАЮ, ЩО ЦЕ РІЧ, ЯКОЇ НЕ ПОВИННО ІСНУВАТИ
Я і багато моїх знайомих вважають Вас №1 в Україні. Чи вважаєте Ви себе таким?
№1 – це у яких хіт-парадах? Наприклад, якщо в хіт-парадах на музичних каналах, то ВВ взагалі ніколи не було на перших місцях, за гонорарами – ми теж далеко не на перших місцях, за кількістю ротацій по телебаченню і радіо – теж не перші. Якщо я з`являюся на якісь тусовці, де присутні політичні діячі, то в них, наприклад, у Мороза беруть більше автографів, ніж у мене, тому що Мороз популярніша людина, ніж я. Можливо, за авторитетом у деяких людей, окремо взятих, то так – я авторитет. Але для великої кількості людей більший авторитет – це Сердючка. Це все дуже суб’єктивно.
Яких жінок з українського шоу-бізнесу Ви б віднесли до першої п’ятірки?
Я просто не визнаю взагалі шоу-бізнесу, тобто вважаю, що це той феномен, який шкодить культурному здоров`ю нації. Шоу-бізнес – це як куріння, наркотик чи алкоголь (задумався. – Авт.)… Саме алкоголь, шоу-бізнес ближчий до бухла. Тому розбиратися, хто там кращий, мені просто не цікаво.
І що, взагалі немає нікого, хто б Вам подобався?
Немає нікого, ніколи не було і, сподіваюся, що ніколи не буде. Я естраду не поважаю, не слухаю її, і взагалі вважаю, що це речі, які не повинні існувати.
Тоді чому Ви взяли участь у такому гламурному попсовому шоу, як "Танці з зірками"?
Знову ж таки – це компроміси. По-перше, суспільство шовіністично захоплене всякими гламурними діячами, і певні гламурні чувачки правлять балом, вони й заряджають шоу, а люди це все дивляться. По-друге, усе ж таки за походженням «Танці з зірками» – британське шоу, воно прийшло з Британії, це їхня концепція, і насправді – якісне шоу. Просто ми звикли до низької якості телевізора, до низької якості різних шоу й виконавців, тому я навіть не знав про існування цього проекту. Лишень щось там чув, але не знав до пуття, що це таке, поки мені не запропонували взяти в ньому участь... Я оцінив зі своєї дзвіниці, що там закладено певну якість…