Проте для того щоб отримати місце у новому парламенті екс-спікеру потрібно здійснити майже неймовірне – підкорити серця близько 400 тисяч українців, тобто умовно кажучи, зробити так, щоб середній обласний центр змінив свої вподобання…
Володимир Литвин став своєрідним відкриттям політичних перегонів 2006 року. Маючи один з найкращих показників симпатій населення, цей політик «зумів» не тільки залишитися поза Верховною Радою, а й показати один з найгірших результатів. Після такого ляпаса від виборців екс-спікер оговтувався майже рік. Втім, нічого нового пану Литвину, схоже, придумати не вдалося.
Небачена активність очолюваної Литвином Народної партії і саме створення Блоку Литвина нагадали старт кампанії 2006 року. Тоді Володимир Литвин теж гарно виглядав на старті, проте на фініші показав зворотню динаміку, вважає виконавчий директор Центру соціальних досліджень «Софія» Володимир Лупацій. Політолог переконаний, що шанси для гарного старту у виборчих перегонах Литвин втратив ще під час політичної кризи: «Якби Литвин задекларував особливу позицію в період політичної кризи і продемонстрував здатність хоч би на 50 відсотків реалізовувати цю позицію, це можна було б вважати ідеальним стартом». Окрім того, за словами експерта, велику роль грає і формування команди, адже сам Володимир Литвин навряд чи спроможний сам, без яскравої та ефективної команди виграти вибори. Не зважаючи на перестороги фахівця, виборчий блок Народної партії отримав у назву ім’я саме її лідера.
Втім, парадокс партії Литвина полягає в тому, що не зважаючи на назву «народна», вона мало чим таку нагадує. Володимир Литвин і сам, попри симпатії виборців, не виступає з пропозиціями реальних кроків, котрі були б унікальними та потрібними українцям – саме тому прихильність не переростає в голоси. Як це було б не дивно, та саме «5 соціальних ініціатив» пропонує своїм виборцям «Народна партія» на власному сайті. Проте причину несприйняття цього у людей знайти не важко – ініціативи ці не є аж ніяк унікальними.
«Впливати на події» - саме такий салоган партійної газети Литвина. Як це не дивно, саме цього і бракує лідеру одноіменної з газетою партії. Намагаючись здобути прихильність виборців своєю нейтральною позицією, Литвин, можливо, і здобув якийсь відсоток довіри, проте вже остаточно втратив імідж людини, здатної на активні, а тим більше дієві вчинки. Інертність цього політика дійсно вражає – наполегливо працюючи над зовнішнім образом свого політичного бренду, Володимир Литвин ніби забув, що в «обгортці» має бути ще щось.
Півтора відсотки – саме стільки українців ладні віддати свої голоси за приємну зовнішність та політичну відстороненість пана Литвина. Проте для того, щоб потрапити у ВР його політичній силі потрібно збільшити цю цифру вдвічі. "Для того, щоб потрапити до парламенту, Блоку Литвина потрібно знайти ще близько 400 тисяч прихильників. А це рівнозначно тому, щоб змусити мешканців середнього обласного центру змінити свої політичні вподобання" - вважає політолог Андрій Дуда. Навіть реклама у всіх її проявах не є всесильною і навряд чи змусить українців купувати політичний продукт, котрий становить собою саму лише обгортку. Навчені політичними подіями та захоплені протистоянням основних політичних сил, українські виборці надають перевагу тим, хто має власну унікальну позицію і активно її відстоює.