![]() |
І прикладів тому – не злічити. Поблизу Зоротих воріт розташована така собі звичайнісінька клумба квітів, здалеку радує око буйним різнобарв'ям. Та підійшовши ближче, ми з подивом виявляємо цікаву геометричну фігуру – якісь трикутнички симетрично розкидані. Вдивляємось уважненько – ба, то це ж шестикутна зоря Давида змальована. Добряча така зірка розміром з мамонта, квіточки рядочками висаджені, а на куточка промінців ще й листочки зелених кущиків бовваніють. Ухопившись за серце, розмірковуємо – чи бува не відкрився біля Золотих воріт філіал синагоги? Оглядаємось навкруги – все гаразд, і сквер такий як зазвичай, і люди ак люди, і країна начебто Україна. А клумба промовисто свідчить протилежне – символіка в нас нині вже й на клумбах змальована, та й не проста то символіка – знакова. Щоб знали, хто нині у місті хазяйнує і Благоустрою макети ландшафтного планування надає. То ми й не сумнівались у тому раніше, тепер і поготів.
До речі, про символіку металеву – нині вона у Києві не в пошані. Бо українська символіка, що продається на Майдані Незалежності – то такий злісний непотреб, що заважає митцям ландшафтної національно-релігійної боротьби творити зелену символіку вже безпосередньо у самісінькому серці столиці. Тому тижнів зо два тому продавців української символіки просто вигнали з алеї біля Головпоштамту, натомість запланували там якусь чудернацьку меморіальну алею створити. Торгівці українською символікою також не ликом шиті – попікетували Київраду, столи для торгівлі назад встановили. То й що з того – митці політичних ландшафтів свою справу знають добре, завезли зо три десятки величезних кадок із землею, туї іноземні закупили – так на ярликах і вказано було, що канадські. На додачу пригнали тракторцем причіп землі і почали творіння політичного шедевру, аби додатково ще й торгівців українською символікою вигнати . Діжки приставили тіснісенько до столів з українськими книжками та прапорцями, зверху з причіпу сипали землю мало не на голови продавцям і на їх крам, втикали ті туї у діжки, притягли ще двійко чудернацьких залізних дерев з квіткових вазонів. Одне дерево спланувати встановити саме там, де хлопець диски з українськими піснями продає – років з десять. Та хіба ж то поважна причина – там дерево вазонне має бути, і квит. Тільки не пустили українці тракторець, що дерево тягнув – то так його посеред дороги й залишили – ото краса, всім перехожим заважає, а хто забажає – то може й хоровод поводити навколо чудернацької ялинки з далеких Палестин.