![]() |
Напевно, все й закінчилося би дружньою сваркою на ґрунті українофобії та ненависті до нашого національного, якби пономар каплички Сергій, за власним висловом “людина божа”, не почав вправно орудувати кастетом, доказом чого є глибокі рани на обличчі одного з рідновірів – громадського діяча Івана Івановича Тернового |
Рідновіри України ось уже 15 років у новітній історії здійснюють свої обряди на головному жертовнику, що біля Музею Історії України (Володимирська, 2), який існує понад 1000 років (розкопки В.Хвойки). Оскільки влада досі не надала рідновірам ніяких інших можливостей для задоволення своїх релігійних потреб, історичний жертовник уже став місцем паломництва усіх громад Рідної Віри.
Місяць тому поруч з язичницьким капищем іноземною ідеологічною структурою Московським Патріархатом незаконно збудовано християнську культову будівлю без дозволу держадміністрації та інших, відповідних статусу цієї землі інстанцій, на самовільно зайнятій заповідній охоронній території. Про цей кричущий факт порушення українського законодавства неодноразово заявляли у ЗМІ працівники Історичного музею України, представники різних державних, громадських та релігійних організацій. Зараз факт законності будівництва перевіряє прокуратура.
З недавнього часу наші щонедільні богослужіння, які ми здійснюємо з відома Управління в справах релігій м. Києва за встановленим графіком з 12 до 13 години (лист 21.05.2007 № 051-1162) почали дратувати священиків згаданої каплиці та їхню паству. Наші прохання до Шевченківського МВС виділити охорону наших обрядів на головному жертовнику України, були проігноровані.
12 серпня 2007 під час проведення релігійного обряду Тризни по закатованих під час християнізації Русі Волхвах християни названої каплиці поза графіком своїх богослужінь почали перебивати нашу богослужбу голосним калатанням у дзвони. На ввічливе зауваження нашого представника і прохання дотримуватися графіка, паламар каплиці вдарив В.Кагадія кулаком в обличчя, той упав, а охоронці церкви почали бити лежачого. Тоді, звісно, рідновіри кинулися на допомогу. Релігійний обряд був зірваний, що тягне відповідальність згідно диспозиції частини 1 статті 180 Кримінального кодексу України (КК), тобто містить ознаки злочину – «Незаконне перешкоджання здійсненню релігійного обряду, що зірвало або поставило під загрозу зриву релігійний обряд» та дій, що підпадають під ознаки злочину, передбаченого частиною 1 ст. 122 КК, або частини 2 ст. 126 КК. Нашим Релігійним центром та окремими рідновірами була подана заява до Шевченківського райвідділу МВС, на яку ми не отримали жодної реакції.
Другий напад християн стався 19 серпня 2007 р. приблизно об 11.50 (перед запланованим обрядом). На капище прийшли рідновіри, святково вбрані з дітьми і чекали початку обряду. На даний час постійних членів громади було всього шість осіб. Безумовно, тут могли бути й малознайомі або ті, які прийшли вперше (адже оголошення про наші богослужіння виставлені на багатьох інтернетресурсах).
Зненацька з каплиці вискочила група людей у камуфляжі, озброєних бейсбольними битами й газовими балончиками та напала на кількох рідновірів. Чоловік з пістолетом, який виявився найнятим співробітником міліції, вистрілив у спину члену нашої громади Артему Брезгіну, який кинувся захистити свою жінку і півторарічну дитину. Прізвище цього стрільця зафіксував наряд міліції (цей чоловік у відеосюжеті каналу 1+1 прикрив лице темними окулярами). Цього винуватця міліція не затримала, а постраждалого А.Брезгіна забрали до лікарні, звідки його двічі відвозили до міліції (вул. Прорізна, 12) і піддавали допиту, під час якого він втрачав свідомість. До нього не допустили адвоката та лікаря і забрали мобільний телефон. Як виявилося, його навіть не зареєстрували, хоча він був доставлений швидкою медичною допомогою. Тільки завдяки наполегливим вимогам членів нашої громади постраждалому наданий адвокат та медична допомога. У Артема Брезгіна виявився струс мозку, перелом носа та кульове поранення в спину, що тягне відповідальність за ст. 122 або 126 (або ст. 296 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3075-III ( 3075-14 ) від 07.03.2002 ).