![]() |
Переможець відомий наперед – це пропрезидентська партія „Єдіная Росія”. Основна політична інтрига у Москві полягає у тому, що буде наступного року, коли завершиться другий, і за російською конституцією, останній президентський термін Володимира Путіна. Днями глава держави зробив несподівану заяву: він готовий не лише очолити передвиборний список прокремлівської партії, але й майбутній уряд. Путін зможе втілити будь-який сценарій збереження влади, не зважаючи на конституцію, вважає московський політолог Андрій Окара. Заява Путіна про готовність очолити список прокремлівської партії, на думку політолога, означає, що Росія, по-суті, прийшла до однопартійності:
"Про Державну Думу вже давно говорять у Росії не як про парламент, а як про відділ адміністрації президента. Тому що вона ухвалює усе що завгодно. Партія „Единая Россия” має там конституційну більшість і може провести будь-який закон, в тому числі зміни до конституції”.
Наміри президента Путіна залишитися при владі у Росії усупереч конституції критикують і на Заході. Зокрема депутат Бундестагу, голова комітету із закордонних справ Рупрехт Поленц в інтерв’ю „Німецькій хвилі” сказав:
„Я вважаю проблемою передусім те, що Конституція все більше лише формально впливає на розподіл влади і зосереджується все більше на Путіна, незалежно від того яку позицію він займає. Він не може без влади і не хоче. З цієї причини майбутнє демократії в Росії не подає великих надій”.
Якщо Путін після завершення свого другого президентського терміну стане прем’єр-міністром, то формально це не суперечитиме конституції. Це навіть виглядатиме як прагнення поділитися повноваженнями. Але Рупрехт Поленц все одно вважає усі перестановки Кремля глибоко недемократичними:
„Якби це відбулося у рамках звичайної зміни Конституції, це було б, напевне, успіхом, адже нині російська президентська конституція дійсно надає дуже великі повноваження президенту. Але всім нам здається, що Путін сам підшукає президента і при цьому обере таку особу, яка йому як прем’єр-міністру не стоятиме на заваді. За таких умов немає системи „стримувань і противаг”, закріпленої у конституції, що свідчить про те, як сильно в Росії перемістилися важелі впливу на користь особи Путіна”.