Свята Мова Творця у Звичаї Народу: Еніофеноменологія староукраїнської культури

М-петля життя Людини представлена на схемі 10, яку спробуємо "проілюструвати" символами писанок. Ці символи, на наш погляд, діалектично відображають усі процеси Творення на всіх трьох рівнях Всесвіту: мікро-, макро- й мегарівні, відтворюючи квінтесенцію Творення, в якому народження Людини визначене його константами й передумовами (схема 11).

Ще на початку 70-х років Сергій Сухонос сформулював собі світоглядне завдання: чи існує в масштабній ієрархії Всесвіту самостійний порядок устрою? Виявилось, що найбільш повна інформація про всі без виключення об'єкти Всесвіту відноситься до їхніх геометричних характеристик, а у самому простому вигляді - до їхніх розмірів - довжини хвиль, що і доводиться у Єдиній Теорії Світу О. Бугайова.

Схема 9. Масштабно-часова діаграма життя "генетичної людини"(Сухонос 2000:233)

С. Сухонос довів, що, по-перше, всі без винятку речовинні об'єкти мають розміри, тобто всю фізику можна звести до геометрії. По-друге, більшість найбільш поширених об'єктів Всесвіту всіх рівнів її організації мають досить сталі розміри. По-третє, всі польові процеси можна оцінити за довжиною їхніх хвиль. По-четверте, якщо всі об'єкти й процеси у Всесвіті єднає загальний гармонійний принцип, то він повинен проявитися через розподіл об'єктів за розмірами й розподілом польових зв'язків через довжину хвиль. Але якщо у Всесвіті не існує гармонії, то у розташуванні всіх об'єктів на масштабній шкалі тоді буде панувати хаос.

Схема 10. Схематична М-петля для людини (стрічка Мебіусу) (Сухонос 2000:199)

Використовуючи найбільш розповсюджені довідкові дані про розміри об'єктів Всесвіту, поступово й наполегливо розміщуючи їх шкалою десяткових логарифмів (М-осі), Сухонос помічає приголомшливу закономірність. Виявляється, що найбільш типові об'єкти Всесвіту займають за своїми розмірами на М-осі місця строго через 105. Більш того, ряд ключових системних якостей об'єктів Всесвіту як структурних, так і динамічних, мають подібність із коефіцієнтами 1010, 1015, 1020. Детальне дослідження цього питання показало, що в масштабній ієрархії Всесвіту присутній чіткий порядок - періодичність, яка визначається наявністю Масштабних класів і яка свідчить про наявність у масштабній ієрархії чіткого впорядкування. Коефіцієнтом переводу характерних розмірів у характерні Часи виявляється швидкість світла. У співвідношеннях польових взаємодій коефіцієнтом виступає 105, що означає, що константи на М-осі обумовлені параметрами просторовими закономірностями, які обумовлені первинним алгоритмом Творення (Бугайов 1998). "Матерія - це збуджений стан динамічної геометрії... Геометрія припускає закони руху матерії..." (Сухонос 2000:35).

Схема 11. Схематична М-петля для людини, пролюстрована символами українськихп исанок (Саннікова 2000)

Заслуга С. Сухоноса полягає також у тому, що він виокремив масштабну хвилю стійкості: основні об'єкти Всесвіту не тільки розміщені вдовж М-осі строго упорядковано, періодично, але періодичність їхнього впорядкування має ХВИЛЬОВИЙ, ГАРМОНІЙНИЙ ХАРАКТЕР. Ученому вдалося побудувати не тільки хвилю стійкості, але й модельну періодичну сітку, у вузлах якої змінюються найважливіші якості матерії, розміщені найбільш розповсюджені системи. Хвиля стійкості - один із фізичних реалій нашого світу, оскільки дає змогу розміщення на різних масштабних рівнях ядерні й структурні форми речовини, вона дозволяє якісне порівняння їхньої відносної стійкості. Крім того, точки перетину хвилі стійкості з М-віссю, як показав аналіз, виявляються розмірами меж для основних класів систем. Хвиля стійкості спрямовує нас до розуміння масштабної динаміки Всесвіту. Безліч удалих якостей хвильової моделі роблять її незамінним інструментом аналізу масштабних закономірностей у Всесвіті.

Створення класифікаційної матриці для розділення поверхів Всесвіту розкриває інтервали дії типів взаємодії в масштабній ієрархії в ньому. Так, для мегаінтервалу (зірки, галактики) визначальними виявляються сили гравітації, а для макроінтервалу, тобто макросвіту, в якому живе й діє людина, визначальним є електромагнетизм (сили притягання й відштовхування). Існує точка переходу А, на якій електромагнітні сили слабшають не тільки при просуванні в мегасвіт, але й при зануренні в мікросвіт. Слабкі сили домінують у мікросвіті, електромагнітні - в макросвіті, гравітаційні - в космосі. Сила кожної взаємодії змінюється на різних масштабах, і кожне з них відповідальне за той або інший поверх будівлі Всесвіту. Сухоніс висунув гіпотезу, за якою кожна з взаємодій (гравітаційна, електромагнітна і слаба) займає на М-осі однаковий інтервал. Тоді весь масштабний інтервал Всесвіту можна поділити на три рівних ділянки, а точки переходу від одного виду взаємодії до іншого повинні володіти різко вираженими особливими якостями (схема 4; 5; 12). Перехід від хаотичної форми космічних тіл до сферичної форми якраз є індикатором переходу від домінування електромагнетизму до гравітації, переконливо доводить дослідник.

Схема 12. а - масштабно-теплова схема Всесвіту виглядає як хрест; б - просторова схема молитового хрещення таємничим образом збігаєтся зі схемою динамічних процесів у Всесвіті, “які творять живе” (Сухонос 2000:233)

Аналіз попереднього матеріалу дозволив Сухоносові говорити про Масштабну подібність Всесвіту - об'єднання всіх масштабних явищ фізики, тобто поверненню до цілісної картини світу, яку втратила західна наука, забувши давні знання. Одним із перших законів природи був сформульований Гермесом Трисмегистом, і він звучав як закон масштабної подоби: "Що наверху, те й нанизу". У Сухоноса те саме конкретизоване: "Що наверху (в мегасвіті), те й нанизу (в мікросвіті), але те й друге навколо нас (в макросвіті). Всі явища в мікросвіті і в мегасвіті можна пояснити за допомогою прикладів та аналогій із макросвіту" (Сухонос2000:108).

Відкриття С. Сухоносом масштабного порядку Всесвіту: періодичності масштабної структури, хвилі стійкості, масштабної подібності, масштабної динаміки й гармонії, а також відкриття Масштабного Центру Всесвіту елегантно розкриває сутність процесів, що відбуваються на всіх поверхах ієрархії Всесвіту, в якому людині відведена роль Спостерігача й інтерпретатора сенсів "насиченої порожнечі". Окремо слід наголосити на тому, що розглянута концепція С. Сухоноса виступає доволі вдалим доповненням й з'єднувачем існуючих сучасних концепцій, які створюють потужну понятійну основу, прийняту вченими, та яка забезпечує нас схемами проблем і рішень у питаннях світорозуміння.

Література для поглибленого вивчення матеріалу лекції:

Бугаев А. Ф. Введение в Единую Теорию Мира. - М., 1998.
Капра Ф. Паутина жизни. - К., 2002. Розенталь И.
Л., Архангельская И. В. Геометрия, динамика, Вселенная. - М., 2003.
Соколов Ю. Н. Цикл как основа мироздания. - Ставрополь, 1995; 1998.
Сухонос С. Масштабная Гармония Вселенной. - М., 2000.
Уилер Дж. А. Предвидение Эйнштейна. - М., 1970.
Харченко П., Косинов М. Триіпостасний Вакуум // Доповіді Міжнародного Конвенту тринітарних знань. - К., 1999-2000.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

«Свята Мова Творця у Звичаї Народу: Еніофеноменологія староукраїнської культури»

С.Сухонос: Масштабна Гармонія Всесвіту. Частина 2

21 грудня 2024, субота